|
Такі
імена, як Доній, Жадан, Карпа, Андрухович, Покальчук у мене, крім
зневаги, нічого не викликають. Ці люди навіть не можуть претендувати на
бренд “літератури” в силу своєї мистецької імпотенції. В українця, який
відкрив для себе бароковий світ музики “КОМУ ВНИZ”, химерної прози
Наталени Королеви і Валерія Шевчука, гамсунівську самотність
Підмогильного, фашистський футуризм Хвильового, кінопоетику Довженка і
епос “Кобзаря”, душа вже ніколи не осліпне настільки, щоби переплутати
справжнє мистецтво із люмпенською фальшивкою, яке не варте навіть
критики. “А ці слова я кажу тим, хто звалює обеліски. Найбільша дурниця
в світі - кидати сіль у море, а обеліски - в болото”.
Святослав Вишинський
|
