Ой же ж браття ви мої
Чому зажурились?
Що ж голівоньки у вас
Тяжко похилились?

Чи недуга якась лиха
Вас опанувала,
Чи недоля проклятуща
Вас закатувала?

Та як глянуть спершу оком
Наче все й нормально
Є й одіться і обуться
І поїсти гарно

Дайте цю загадку, люди
Я вам розгадаю,
Ви забули волю, браття
І силу безкраю

Ви забули, як гриміла
Козацькая слава
Вона линула степами
Дзвеніла шаблями

Отамани у жупанах
В червоному злоті
А за ними військо суне
Піші і кіннота

Ой давали тоді жару
Москалям, полякам
Ще й татарам перепало
Мішок та ще й з гаком!

Легко було тоді жити,
Легко й помирати –
За Украйну-неньку, матір,
За батька ... Читати далі »