| Габрієле д'Аннунціо
Перекладач:
Михайло Орест
Джерело:
З книги: Орест М. Держава слова: Вірші
та переклади — К.: Основи, 1995
Вперше
цей твір було опубліковано на
http://www.ukrlib.com
*
* *
О
місячний серпе на скрузі,
Що
світиш на води пустельні,
Яке,
срібносяйний, колишеться жниво
Сновидь
під лагíдним промінням твоїм?
Короткі
зітхання потоків
І
квітів, і листя спливають
Від
лісу до моря; ні поклик, ні пісня —
Ніщо
не порушить безмежних мовчань.
Коханням
важкий і жагою,
Рід
людський дрімота поймає...
Яке,
срібносяйний, колишеться жниво
Сновидь
під лагíдним промінням твоїм?
*
* *
Вінок
твій на моїм чолі поблід,
О
юносте! Так легко вже не тане
У
серці біль, і стеляться тумани.
Моє
чоло буття схиляє гніт.
Але
добрішає душа, як плід
Доспілий.
I нове їй, скромній, знане:
Прощати;
розуміти все; від рани
Не
плакати; мужніти серед бід.
Вона
погасла, п'янь світанків білих,
О
юносте! На берегах спустілих
Панує
німота, прибій ущух.
Мій
зір інакший, слух інакший: бачу
Я
в оці братньому сльозу гарячу,
Удари
братніх серць мій ловить слух.
Сніг
Спадає
сніг на білу Землю-матір
Сумирно.
I в заслуженім спокóї
Земля
його приймає: бо багато
Вона
плодів людині спородила.
Зрить
хлібороб, як на полях зіпрілих
Яскріє
сніг; до столу він сідає;
Йому
всміхається надія з серця,
А
з склянки — юний винограду витвір.
— Спадай
же, снігу, з миром! I коріння
Хисти,
і зародки; вони дадуть ще
Людині
— хліб, і силу трав — худобі.
Спадай
же з миром — щоб у дні воскреслі,
Тобою
ситі, люди в долах бігли,
Немов
слухняні табуни і ріки.
| 
