РОЗУМ
Меню сайта
Категории каталога
Сучасна українська література [18]
Світова література [15]
Світова художня література, поезія, маловідова в нашу добу
Михайль Семенко [191]
ЕЗРА ПАУНД [17]
Поезії Езри Паунда в перекладі Андрія Волошина
Мечеслав Антон Рисич [0]
Smierc Polarstern [9]
Леся Українка [0]
Vasili Bakagias [12]
Vasili Bakagias Poetry
Наш опрос
Яка форма правління краща?
Всього відповіли: 699

Політологічний блог

uktk

apimage
licorne aio reviews
Главная » Статьи » Література » Світова література

ФІЛОСОФІЯ ДЕСТРУКТИВІЗМУ В РОМАНІ ЧАКА ПОЛАНІКА "БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ"
 Святослав ВИШИНСЬКИЙ
smierc@bigmir.net
Листопад 2006



Дебютний роман Чака Поланіка "Бійцівський клуб", який, услід за однойменною
екранізацією 1999 р., приніс автору всесвітню відомість та визнання, став
культовим одразу після виходу у світ. Роман, що став маніфестом силового
спротиву сучасній цивілізації та кишеньковим посібником по організації бойових
груп і веденню терористичної діяльності, багатьма критиками був визнаний кращим
літературним досягненням епохи постмодерну і глобалізації.

Феномен "Бійцівського клубу" можна порівняти з гіркою пілюлею для смертельно
хворого світу. В романі письменник ставить фатальний діагноз сучасній
цивілізації експлуатації і визиску, підкреслюючи, що змінити її на краще вже
неможливо - тільки знищити: "Мы разрушим цивилизацию, чтобы сделать что-то
лучшее из нашего мира" [7, с. 198].

Головний герой роману, який працює менеджером великої американської
автомобільної компанії, попри зовні успішне життя - блискучу освіту, стрімку
кар'єру, велику зарплатню - не знаходить свого місця у цій замкнутій системі.
Духовна деградація доводить героя до того, що єдиною відрадою і змістом його
існування стає невпинне накопичення матеріальних цінностей: "Вещи, которыми ты
владеешь, начинают владеть тобой" [7, с. 39]. Поміж рядків автор наголошує, що
це - типова історія жертви цивілізації: герой-оповідач упродовж усієї історії
залишається анонімом, "Джеком" - одним із мільйонів подібних йому.

Внутрішня криза героя знаходить свій відбиток у всезростаючій депресивності
- протягом цілих тижнів він не може заснути. Нарешті, він знаходить порятунок у
групах підтримки смертельно хворих, де, вислуховуючи справжні історії людського
болю, може виплеснути свою підсвідомість назовні: "Вот, когда я плачу. Потому
что моя жизнь закончится ничем. Меньше, чем ничем. Забвением" [7, с. 11]. З
цього місця - моменту пізнання героєм зла світу цього - фабула роману починає
пересікатись з філософськими мотивами дзен-буддизму, які знайдуть своє
відображення на подальшій еволюції оповідача.

Нарешті, життя головного героя розв'язується інцидентом, якому суджено стати
доленосним: за невияснених обставин вибухає його розкішна квартира - "Джек"
втрачає все, заради чого жив раніше. "...все до этого момента - уже история... И
все, начиная с этого момента, - тоже история" [7, с. 68]. Порвавши зі старим
"я", головний герой віднаходить нове - Тайлера Дердена. "Только после того, как
ты потеряешь все, что у тебя есть, говорит Тайлер, ты будешь свободен делать
все, что ты хочешь" [7, с. 64]. Так виникає "бійцівський клуб".

"Бійцівський клуб" - це місце, де людина опиняється сам-на-сам із ворогом. У
жорстокій бійці без правил кожен бореться із самим собою задля того, щоби
пізнати себе: "Если ты никогда не дрался, ты не знаешь. Ты не знаешь, что такое
боль. Ты не знаешь, что ты можешь сделать с другим" [7, с. 47]. Мета рингу:
відкрити своє істинне "я", скинути личини, під якими воно приховується у театрі
життя, і це можливо лише шляхом примусового відчуження: "...человек обретает
свою реальность только в контакте с границей своего существования, а главная
функция бытия состоит в том, чтобы спасать расщепленный ум, уязвленный дыханием
бездны" [2, с. 11].

У світі, де все зводиться до визиску та експлуатації, людина опинилась у
замкнутому колі і назавжди позбавила себе шансу на інше життя: "Современная
цивилизация нацелена на увеличение искусственных потребностей и ... она всегда
будет создавать больше потребностей, чем сможет удовлетворить..." [1, с. 269].
Деієрархізоване суспільство безповоротно занурюється у Темні віки соціального
хаосу і деградації особистості: "Наша культура сделала нас одинаковыми. Никто
теперь по-настоящему не белый, не черный и не богатый. Мы все хотим одного и
того же. Индивидуально, мы - ничто" [7, с. 126].

Людина у вищому розумінні стала придатком механізованої і глобалізованої
соціальної машини: "Підсвідомість вже відчула зміну стосунків між особистістю і
суспільством, яка полягає в тому, що особистість суспільству вже не потрібна"
[4, с. 4]. Цивілізація, що являє собою Крітського Старця, колоса на глиняних
ногах, краде у людини божественний подих і перетворює її саму на Голема,
бездушний гофманівський автомат: "...ты - это не твой счет в банке. Ты - это не
твоя работа. Ты - не твоя семья. И ты - не тот, кем себя считаешь" [7, с. 134].

Для головного героя доцільність подальшого буття стає сумнівною: "Может
быть, самосовершенствование - это не ответ. ... Может быть, саморазрушение - это
ответ" [7, с. 44]. Наприкінці часів єдино можливим шляхом звільнення від оков
дійсності залишається абсолютна негація, нігілізоване і радикалізоване
ніцшеанство - руйнація старих цінностей та нестворення нових: "Это была свобода.
Потерять всякую надежду было свободой. ... Взгляд на звезды - и тебя уже нет"
[7, с. 17]. Усі вищі ідеали минулого заступає порожнеча.

"Бійцівський клуб" стає тимчасовою альтернативою цивілізації, перетворюючи у
свідомості його членів реальний світ на фіктивний і утверджуючи традиційний
домінат духовного "я" над матерією: "Освободитель, уничтоживший мою
собственность, сражается за мой дух, шепчет Тайлер. Учитель, который сметет
привязанности с моего пути, освободит меня" [7, с. 104]. Останньою метою "Джека"
стає досягнення цілковитого дна, яке тільки і може дати шанс на спасіння. "В
пустині рівняйте дорогу Господню" (Ів. 1:23) - апеляція до досвіду Христа
знаходить логічний розвиток у філософії оповідача.

"Когда вас зажало в тиски, когда вы по уши в дерьме, не бойтесь излить свою
душу до дна!.. и не теряйте времени! его у вас не так уж много осталось!" [8, с.
232] - мізантропічний нігілізм Л.Ф.Селіна, задекларований у сер. ХХ ст., у його
кінці виливається у літературний тероризм Ч.Поланіка. Головний герой
"Бійцівського клубу" робить останній крок у прірву - від саморуйнації до
тотального знищення навколишнього світу. "Убийце известно Нечто. Сказано: лишь
убивая, способен убийца достигать совершенства" [5, с. 273-274].

"Джек" - всього лиш рядова деталь дегуманізуючої системи. Проте без кожної
окремо взятої складової система неможлива: "Люди, на которых ты хочешь наехать,
- это люди, от которых ты зависишь. ... Мы знаем о тебе все. ... Мы контролируем
каждую часть твоей жизни" [7, с. 158]. Коли члени "бійцівського клубу"
усвідомлюють це, народжується Проект "Ушкодження".

Задум героя полягає у створенні закритої спільноти, яка шляхом терору і
насильства перебирає всю владу над світом у свої руки: "Целью было показать
каждому человеку в Проекте, что он обладает властью влиять на ход истории. Мы,
каждый из нас, можем управлять миром" [7, с. 115]. Розпочавши з незначних
бутафорних акцій, уся кампанія швидко переростає форму соціального спротиву,
керуючись духом знищення заради знищення. "Ми будемо прикрашати міста не
будівлями, а руїнами. Мікельанджело вчить нас знищувати зайве" [3, с. 59] -
головна теза "війни у натовпі" лунає рефреном між рядками книги.

"Зміна цінностей - це зміна тих, хто творить. Кому випало бути творцем, той
завжди знищує" [6, с. 59]. Еволіанську ідеологему "повстання проти сучасного
світу" письменник застосовує у романі буквально. На відміну від філософських
маніпуляцій попередніх століть, свою ненависть до матеріалістичного світу
персонажі книги втілюють на рівні самої матерії. Проект не виставляє ніяких
вимог. Проект не керується нічиїми інтересами і не відстоює ніяких ідей. Ніяких
запитань, ніяких виправдань, ніякої брехні. "Это - цель Проекта "Увечье"...
Полное и немедленное уничтожение цивилизации" [7, с. 118].

Услід за провокативними закликами футуриста Ф.Т.Марінетті на поч. ХХ ст.
відправити ескадру бомбардувальників на художні галереї Флоренції і знищити всі
пам'ятки старої культури, герой роману Ч.Поланіка чітко окреслює антикультурний
характер своєї революції: "Я хотел сжечь Лувр. Раскрошить кувалдой мраморные
ступени. ... Мы хотели освободить мир от его истории". [7, с. 117]. Всі члени
Проекту "Ушкодження" - це ті, кого колесо цивілізації викинуло на онтологічні
задвірки буття, і хто на знак помсти вирішив це колесо достроково зірвати з
вісі:

Світ таки справді мара -
Ми бачили все помилково.
Чекати недовго лишилось, ура!
Армагедон - достроково!
[4, с. 152]

Кінцевим акордом роману стає замінування повстанцями хмарочосу
"Parker-Morris" і психічним колапсом головного героя. Перед смертю він відкриває
роздвоєння своєї особистості: персонаж Тайлера Дердена виявляється другим,
архетипним "я" самого оповідача. І це не зупиняє його: "...убийца, бросающийся в
поток, - и есть то единственное, что непрерывно в этом потоке. Он живет, убивая
и двигая этим к смерти себя самого" [5, с. 275]. "Джек" розуміє, що досягнуте
саме дно - і "мгновение совершенства стоило того" [7, с. 28].

Яскраву алюзію на фабулу фіналу "Бійцівського клубу" знаходимо в оповіданні
російського письменника Ю.Мамлеєва "Душевнобольные будущего", в якому остання
нормальна людина теж опиняється за гратами психіатричної лікарні з тавром
душевнохворого. ""Колись увесь світ був божевільний", - кажуть найхитріші й
кліпають очима" [6, с. 16].

Наприкінці ХХ ст. екзистенціаліcтська література втрачає актуальність та
інволюціонує до деструктивістського нонекзистенціалізму. Онтологічний песимізм
Ю.Еволи, К.Кодряну, Ю.Місіми, С.Деві у романі "Бійцівський клуб" знаходить своє
кінцеве та остаточне оформлення. Як і головний герой книги, Ч.Поланік досягає
абсолютного дна - наріжного каменя телеології, під яким він відкриває саму
Порожнечу - непромовлюване ім'я Бога.


Література:

1. Генон Р. Кризис современного мира // Традиционные формы и космические
циклы. Кризис современного мира. - Москва: "Беловодье", 2004.
2. Дугин А. Философия традиционализма. - Москва: "Арктогея", 2002.
3. Корчинський Д. Війна у натовпі. - Київ: "Амадей", 1999.
4. Корчинський Д. Революція "от кутюр". - Київ: "Грот", 2004.
5. Мисима Ю. Философский дневник маньяка-убийцы, жившего в Средние века. -
Санкт-Петербург: "Азбука", 2003.
6. Ніцше Ф. Так казав Заратустра. - Київ: "Основи", 1993.
7. Поланик Ч. Бойцовский клуб. - Запорожье: "ID Design", 2005.
8. Селин Л.Ф. Из замка в замок. - Санкт-Петербург: "Ретро", 2003.



--------------

Видано:

Філологічні науки.
- Чернівці: "Рута", 2007. - с. 45-46.


Источник: http://smierc.narod.ru/Thesen/The-Vyshynskyi-2006-004.htm
Категория: Світова література | Добавил: rozum (08.08.2007) | Автор: Святослав ВИШИНСЬКИЙ
Просмотров: 2979 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |

Всего комментариев: 1
1  
Just do me a favor and keep writing such tnrehacnt analyses, OK?

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
Статистика

Copyright MyCorp © 2017