Сестина: Альтафорте
Sestina: Altaforte
Loquiter: En Бертран де Борн.
Данте Аліґ’єрі посадив цього чоловіка в пекло, понеже він був підбехтувач
до чвари.
Eccovi!
Судіть самі!
Чи я його вигребав знову?
Дія відбувається на його замку Альтафорте. "Папйоль” це його гудець.
"Леопард” – девіз Річарда Левине Серце.
Damn it all! all this our South stinks peace –
I
Чорт забирай! Тхне на нашім Півдні мир.
Папйолю, сучий сину! Грай гудьбу!
Я не живу, не чувши мечів брязк.
Та гей! Коли зрю стяги, злот-багряні, в спорі
І поле широке між ними, змінене в кармазин,
Реву я серцем, сливе повний шалених радощів.
II
Гарячим літом зазнаю я радощів,
Як бурі вбивають землі гнилий мир,
І неба чорноту рве блиску кармазин,
І грізні громи ревуть мені гудьбу
І виють вітри в божевіллі хмар, у спорі,
І в розскепі небес Божих мечів брязк.
III
Пекло, дай, щоб вчули ми мечів брязк!
І іржали б комоні з бойових радощів,
Гострі груди — гострим грудям у спорі!
Лучче раті мить, ніж річний мир,
Де жеруть, бабіють, бренькають гудьбу!
Тьху! Нема вина над крови кармазин!
IV
І я люблю сходу кривавий кармазин.
І я стежу соняшного списа в темряві брязк
І ллє воно в моє серце повно радощів
І глибоко я ковтаю як сильну гудьбу,
Коли сонце зневажає і висміює мир,
Міццю власною з темнотою в спорі.
V
Той, хто боєбоюн і зо мною в спорі
Замість битись, не має крови, як кармазин,
Лиш здатний на ледачий жіноцький мир
Задля відтіль, де чести вигра й мечів брязк,
Цих ланців смерть завдає мені радощів;
Так, шлю в повітря я мою гудьбу.
VI
Папйолю, Папйолю, гудьбу!
Немає звуку, ніж мечі з мечами в спорі,
Немає крику, ніж від бойових радощів,
Коли мечі і лікті бризкають кармазин
І напад наш на "Леопарда” будить брязк.
Боже, навік тих проклени, хто кричать "Мир!”
VII
І пошли гудьбу мечів на них як кармазин!
Пекло, дай, щоб вчули ми мечів брязк!
Пекло, затавруй настало думку "Мир!”
Переклад Ігоря Костецького
Н. Й.
N. Y.
My City, my beloved, my white! Ah, slender –
Моє Місто, моє любе, моє біле! Ах, струнке,
Слухай! Слухай мене, а я вдихну в тебе душу.
Чуйно на очереті чекай на мене!
Я знаю, збожеволів я,
Бо тут мільйон людей дратує рух;
Це жадна діва.
Я й на свиріль очеретяну б не заграв, будь і мав.
Моє Місто, моє любе,
Ти діва з жадними грудьми,
Ти струнке, мов срібна очеретина.
Слухай мене, чекай мене!
І я вдихну в тебе душу,
І ти житимеш вічно.
Переклад Ігоря Костецького
| 
