11-12 квітня у Ніжині відбувся другий літературний фестиваль "Гоголівка". 

Учасники та гості мали змогу погуляти містом та оглянути пам'ятки - давнини і сучасності. Звісно, найбільше вражала кількість церков у Ніжині. Звісно, їх колись було ще більше, та "постаралася" радянська влада. Знайомий ніженець розповів, що одну з церков підірвали просто на його очах - вже напочатку 70-х. 

Проте надихали гостів і вивіски на вулицях. Як-то магазин жіночої білизни "Жадана". Сперечалися, чи має там свою частку Сергій Жадан.

До початку виступів у старому корпусі Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя можна було надихнутися ще й виставкою малюнків, привезеною митцями з Києво-Могилянської академії. Гоголь - у різних ракурсах та іпостасях. Навіть у космосі.

Далі - багато поезії з усієї України. Від гостей та господарів свята. Музики - небагато. Та кожний виступ - яскравиий сплеск емоцій - на сцені та у залі. Хоча межі як такою між сценою та глядацькою залою не було - в усіх розуміннях.

На фесті слухали Таню-Марію Литвинюк, Ольгу Роляк (які були й ведучими), Сергія Пантюка,  Олену Степаненко, Богдана-Олега Горобчука, Олега Коцерєва, Ярослава Гадзінського, Оксану Яблонську, Вано Крюгера, Світлану Поваляєву, Андрія Волошина, Анатолія Дністрового та багатьох-багатьох інших...Відбулося кілька презентацій збірок. Хоча всю "Гоголівку" можна назвати однією великою презентацією.

На одній із презентацій книжки можна було придбати навіть за "антикризоаими цінами" - "хто скільки дасть" грошей.

Для ще екстримальнішого відчуття творчості - перформенси на будь-який смак: із переодяганням та роздяганням, киданням речей та біганиною. Глядачі провокували авторів, а ті - глядачів.

Хто мав бажання на певний час посерйознішати - міг взяти участь у круглому столі про українські цінності, який організували гості з Києва - "Український клуб".

Загалом захід не був заполітизованим. Хоча у творах "незлим, тихим словом" побіжно згадували то одного, то іншого політика. Вочевидь, найбільше схвилював митців образ київського мера - його образ зринав як мінімум у чотирьох поезіях.

Заключним акордом "Гоголівки" став виступ перед університетом, де кожен охочий міг зійти на трибуну, тобто вилізти на лавку , та в рупор зачитати власні творіння.

Гостей обіймали, проводжали та запрошвали приїздити ще.