Кухарук Роман Васильович - засновник Всеукраїнської. спілки "Літературний форум". Автор 50 публікацій, зокрема брошури "Четверта влада в Україні: реальність міфу" (1996, співав.), збірки поезій "Йой" (1993), романів: "Пригоди Котамури" (1996), "Любити хлопчика" (1998), "Масло на хлібі" (1999), "Муха з цукром" (2000), "Відчуваючи сніг" (2001), книги "Свобода проти України" (2001), "Гербарій з кров'ю" (2003), "Письменник - основа культури" (2003), "Висохла вода" (2005), "Розмови".

Володіє англійською, французькою, польською, румунською мовами. Захоплюється мистецтвом, книгами, шахами

Говорячи про Кухарука Романа Васильовича, перше, що хочеться - це процитувати його слова, а чи б пак, погляди на життя. Читаючи про пана Романа, кожен звертає увагу саме на його вічне і незмінне життєве гасло - гасло, котре б допомагало кожному віднайти свій шлях:

Є покликання і є обов'язок. Література - моє покликання. Але не мій обов'язок. Багато хто з літературних тусовок сего не розуміє. І дарма. Я розчарований в літературному менеджменті , тому іду в політику. Все літературне менеджерування триватиме у рямцях сайту і видавництва. А я іду в політику, пишу і видаю свої нові твори. Тільки тепер Україна і світ зможуть відкрити такого письмака і політика як Кухарук.

Українська журналістика сьогодні непрофесійна, бо витіснена на марґінес журналістика творча. Процвітає тотальна джинса, безсовісність, продаж за гроші українських цінностей. Відсутня дієва медіа-профспілка, яка б захищала інтереси журналістів. Як не дивно, інтереси журналістів захищає в Україні тільки Український клуб - ми видали «Презерватив для журналіста», де мовиться про забезпечення нормальної роботи журналіста при наймі на працю, а також виклад кругляка на тему «Прес-служба чи дозвільна система». В журналістському середовищі в Україні відсутні поняття професійної честі і гідності, солідарності і творчості.

Основне гасло української журналістики - г(р)оші не пахнуть. Але журналісти смердять. На жаль.

Безперечно. Допоки журналіст молиться на г(р)оші і залежить від громадськості, яку представляють скоробагатьки неукраїнського переважно походження, допоти й буде така ситуація в країні.

У нас панує низька культура Росії і Заходу. Україна - як зливний бачок для тих а інших духовних помиїв. Свобода без культури свободи - це духовне пекло.

Людяности і українськости. Нацмени заправляють бал і ненавидять все українське.

Українська молодь винесе Україну з вогню бездуховности на руках. Як писав класик Кухарук:

Мені болить за тих паскуд,

Що вип'ють тріло і сиклини,

Щоб виригати тим, що йдуть

За ними.

Ми йдем по трупах і кістках,

У крові мови миєм ноги,

Несемо правду на руках,

Коли уже нема дороги.

Коли лиш вітер і сади

Як нескалічена свобода.

Ми п'ємо кров, коли води

Нема в народу.

Ми п'ємо кров свою. Свою

Ми пісню у крові намочим,

Щоб була хата на краю

Не біла, а така як хочем.

Написано давно. Але не перестає бути актуальним. Це кредо мого покоління - а саме моє покоління зараз відповідальне за все, що є і буде в Україні. Ми взяли тяжкий тягар і вогонь української справи у попередників і мусимо передати іншим поколінням далі у надійні міцні українські руки. Я зараз видав книжку «Безрадісна політика», що стала моїм дебютом у великій публічній політиці. Мене питають - навіщо іти з комфортного літературного менеджменту на непевні дороги і яри брудної політики? Я відповідаю так - своїх дітей я виховую в українському дусі і на українських цінностях. І я дуже б не хотів, щоб через тридцять років мені діти сказали - тату, дурню старий, а нащо ти нас виховував так в космополітичному світі, де ми мусимо пропасти? Українські цінності є і будуть основою українського суспільства і української держави. Це принципово.

Відчуй красу і силу слова - це наше гасло. Основа діяльності - українські цінності і українська людина.

Поясніть, будь ласка, Вашу тезу: "Письменник - основа культури"...

Я пояснив це у відповідній статті. Сапієнті сат.

Після нас залишаються діти і книги для дітей. Я в душі дитина, маю дитинячу логіку і талант дитячого письменника. Так розпорядився Господь.

Живий, справжній, правдивий, український.

Бути чесним перед собою і перед читачем. Коли в 2000 році президія радянських письменників виключала мене з НСПУ, я їм сказав - я виріс на ваших книжках. В них ви вчили мене не красти, не брехати і не зраджувати. Сьогодні ви відрікаєтесь від своїх ідеалів, бо ви крадете, брешете і зраджуєте. Час розсудить. А в Бога найвища справедливість.

Це неможливо. Треба бути самому трохи дитиною. Ну і мати живих дітей не завадить - бо це колосальна самореалізація і колосальний життєвий досвід. Дякую Богові, що він дав мені мудру, гарну, розумну жінку, матір моїх дітей - і красивих, мудрих, талановитих дітей. Без них моє життя неповне, а щастя - неможливе.

Дуже класно. Все просто супер.

В нас є три критики в Україні - Баран, Дігай і Кухарук. І один графоман від критики - ІБТ. Останній ще й войовничо меркантильний, бо бере за свою графоманію гроші. Маю низку книжок критики, що вийдуть протягом 2008 року. Особливо вартує уваги читача книжка «Чужі шедеври», де досягнення сучасної української літератури вписуються у світовий контекст. В мене в книжці сусідують такі письменники як Фоєр і Чех, Нормінтон і Вольвач, Дібдін і Куликова, Фоґель і Соколян, Масловська і Денисенко тощо.

Я готую зараз нове видання роману з 25-рецензіями. Картина феноменальна. Тому без особливих зараз коментарів. Бог диктує, а я тільки записую.

Поетів багато і вони різні. Я лиш не люблю україножерних поетів, які обкидають лайном свою країну і свою націю заради поїздки на шару за кордон чи похвали ворога.

У мистецтві панує закон єдності форми і змісту. Більше нічого.

Дякую Господові щодня за те, що не дальтонік і маю щастя розуміти малярство і так само дякую Господові за те, що не позбавлений музичного слуху . День без малярства чи без музики - втрачений для мене день.

При першій же нагоді. Останнє враження - персональна виставка Гарбуза.

Слово мрія увів до літературної мови Михайло Старицький, за що йому величезна дяка. Але мрія, це те, що ніколи не збудеться. Мрію полетіти в космос.

Нові враження безвідносно до джерела.

Літфорум світить нові зірки. Зараз видаю 20 своїх книжок і працюю над наступними.

Повернутися в Україну володарями своєї землі. Земля і кров - це вічне.