Smierc Polarstern

Права революція починається всередині. Початки будь-якої автентичної дії лежать у площині духовного, а саме означення акту re-volutio як «повернення» є констатацією сакрального повернення до витоку — полярної точки Духу. Істинна революція за своєю суттю і напрямом є духовною, тобто полягає в утвердженні найголовнішого трансцендентного орієнтиру людського буття. Всі імманентні аспекти революції вторинні і є тільки відбитком перетворення в дусі. З точки зору ідеалізму очевидним абсурдом є боротьба за вторинні цінності та прагматичні цілі в ігноруванні сакрального, котре і є сутнісно єдиним орієнтиром, що озвучує смисл та вказує напрям людського життя. В цьому сенсі слід відмітити основоположну деградацію принципів правого руху: носії правих доктрин, в тій чи іншій формі декларуючи повернення до традиції, фундаментально підмінили універсальну трансцендентну ідею абсолютно матеріальними ідеями раси, нації, соціуму, оцінюючи правильність, інтенсивність та ефективність політичної боротьби з позиції прагматичного результату.

Права ідея, перейнявши консерватині цивілізаційні традиції та утверджуючи примат ієрархії і цінності людини як у формі гомогенної спільноти, так і у формі певного фундаментального архетипу, видимо протистоїть відверто егалітарному матеріалізму. Правая ідея не визнає за собою матеріалістичного субстрату, а правий фланг, відможовуючись від споживацьких цінностей сучасного світу, висуває як антитезу ліво-ліберальному світогляду ідеалістичні принципи буття. Однак при більш пильному огляді сучасних правих ідеологій і програм, а також при ревізії націоналістичних концепцій XX ст. стає очевидним, що ми маємо справу з фундаментальною підміною і деградацією первинного традиційного світогляду. На зміну абсолютному трансцендентному орієнтиру (концепт Бога) традиційного суспільства в добу модерну праві і консерватори, як названі спадкоємці традиційної цивілізації, висувають продукт інтелектуальної людської творчості — ідеї, ідеали, ідеології — як вищі цінності, котрі утверджуються як такі, і котрі слугують головними критеріями і дають виправдання політичній боротьбі.

В добу модерну ми стаємо свідками приземлення визначальних духовних орієнтирів, їх зведення у фарватері Ренесансу та Просвітництва до людиномірної моделі. Ідея божественного, неосяжного, абсолютного поступово нівелюється до сфери соціальних відносин, будучи трансформованою під дедалі нижчі планки людських потреб та світоглядових горизонтів — а з часом і цілковито зникає з перспективи політики та громадського життя у якості центрального фактора. Дух егалітаризму, орієнтації на нижчі людські інстинкти, на масу з її приземленим егоїзмом і замиканням на матеріальній складовій пронизує сутність сучасних правих ідеологій. Інволюція правих доктрин у XX ст. є дзеркалом занепаду суспільства та деградації людини як істоти духовної. У своєму прагненні опанування мас сама права ідея не тільки зовні (тактично), але і внутрішньо, на рівні світогляду всіх її носіїв (стратегічно) піддалась інерції занепаду сучасного світу (а в більшості випадків була заражена нею визначально, на рівні власного становлення). Підіймаючи риторику про «ідеали людини», «містику крові», «етику боротьби» представники правиці не лише у пропаганді, але й у власній свідомості поклали ці цінності у якості придатку до матеріального існування, висуваючи їх як самодостатні і найвищі критерії справи, усікаючи цим унікальну божественну перспективу самої людини. Бог помер і для правих також.

<...>

2009

Опубликовано (полный текст):

Polarstern S. Metaphysica Nova / Smierc Polarstern. — Черновцы: Беs Публики, 2014. — С. 219—223.

http://smiercpolarstern.com/