Вона приходила до мене
Сьогодні
Та що поєднала дзвіниці
Нитками
Од вікна до вікна гірлянди
І золоті ланцюжки від зорі до зорі
І подругу свою приводила
І сказала: познайомтесь
Це наша.

Була в білому подруга
Гарненька дівчинка з балетної студії.
Почервоніла
Весь світ перетягнутий
Тонесенькими павутинками з тонкими дзвіночками
І дівчина раділа й сміялась -
Як це божевільно гарно -
Дзвіночки дзвонять.
І призналася дівчина
Що вона любить поетів
a la Arthur Rimbaud
І що вона дуже рада що зі мною
познайомилась,
І сказала що ми придумаємо якусь фантазію
І розірвемо десь одну тонесеньку ниточку
І украдемо – лише для двох – один
малюсінький золотий дзвіночок.

МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО (1921, Проміння Погроз)