ВІТЕР

Вітер обскрібує спини гір.
Вітер забиває віддих.
Вітер нас, зблідлих,
Оскелює – хижий звір.
Вітер осклянив будинки.
Вітер серце проймив.
Вітер станув навшпиньки
І нас забив.
Вітре, замкнув мені дух ти!
Обкрижанив ограду.
Розсипав між нами зраду…
Вітер окайданив бухту…

20. XII. 1916. Владивосток

Джерело: М.Семенко. ПОЕЗІЇ. - "Радянський письменник", Київ, 1985..