Існує група спадкових хвороб, обумовлених патологічними змінами
генів, кожен з яких відповідає за певні особливості організму. Один
змінений ген ще ніяк себе не проявляє, але якщо його носіями є обоє з
подружжя, то виникає небезпечна ситуація.
Оскільки
у носіїв змінених генів лише половина статевих клітин відзначена цими
змінами, то не виключено, що дитина не отримає зміненого гена і
народиться здоровою.
Шлюб двох здорових людей з однаковою
прихованою зміною гена - явище рідкісне. Проте вірогідність такої
зустрічі зростає, якщо одружуються кровні родичі. Яскравий приклад
несприятливого впливу споріднених шлюбів на потомство - королівські
династії.
У більшості країн світу кровні шлюби заборонені і
підлягають кримінальній відповідальності. В Росії заборонені шлюби між
родичами по прямій висхідної лінії (тобто між особою та її дітьми або
внуками), між рідними та зведеними братами і сестрами, а також між
усиновителями і усиновленими. Таким чином, шлюби між дядьком і
племінницею, тіткою і племінником або двоюрідним братом і сестрою
формально не заборонені.
Якщо зародок розвивається з
нормальної клітини і клітини, що несе змінений ген, тоді дитина теж
буде здоровою, але стане таким же прихованим носієм, як і його батьки.
Якщо ж обидві статеві клітини (чоловіча і жіноча) несуть змінений ген,
то дитина народиться хворою. Те, що у батьків було прихованим дефектом,
у нього стає явним.
Телегонія
Має місце й інший аспект, на який, можливо, також варто звернути не
меншу увагу. Це телегонія - явище впливу попереднього самця на спадкові
ознаки всього подальшого потомства. Полягає цей вплив у трансформації
клітин зародкового епітелію генами сперматозоїдів попереднього самця.
Явище властиве всім організмам, які розмножуються статевим шляхом.
Необхідно відзначити, що в наукових колах телегонія вважається за
псевдонаукову концепцію, оскільки немає достатньо чіткого
генетико-фізіологічного пояснення можливості або неможливості цього
явища, і не виявлено ніякої статистичної залежності його прояву.
Вона також не вписується в існуючу теорію спадковості. З погляду
генетики, у ссавців сперматозоїд і яйцеклітина містять гаплоїдні
(одинарні) набори хромосом. У процесі запліднення з'являється зигота з
диплоїдним (подвійним) набором хромосом. Тобто рівно половина
генетичного матеріалу йде від батька, а друга половина - від матері.
Проте є деякі вчені та навіть окремі наукові колективи, що не
погоджуються з офіційною думкою. Академік Нью-йоркської академії наук
професор Геннадій Бердишев виділяє три основні моменти в цьому питанні:
«По-перше, телегонія дійсно існує. По-друге, вона може виявлятися і в
людини. По-третє, механізми цього явища до тепер не вивчені».
«У біології вона є - це факт, як би її не заперечували деякі вчені.
Правда, щодо людей переконливих даних я не зустрічав. Випадок
народження негренят від білих батьків, швидше за все, можна віднести до
інших причин - скажімо, нещирості жінки або наявності у неї «чорних»
генів. А ось у тварин таке трапляється доволі часто. Але чому це
відбувається - напевно не знає ніхто,» - каже директор українського
центру медичної генетики професор Ігор Баріляк.
Прийняття
теорії про телегонію найбільше поширене серед селекціонерів. Явище
телегонії знов виявив у XIX столітті в Англії приятель Чарльза Дарвіна,
лорд Мартон. Він схрестив чистокровну англійську кобилу з жеребцем -
зеброю. Потомства не було. Через деякий час, коли він її ж схрестив із
англійським жеребцем, кобила народила лоша з явними слідами смуг, як у
зебри. Лорд Мартон назвав це явище - телегонією.
При цьому
спроби відтворити результат Мартона в дослідах селекціонерів Кассара
Юарта (1889), а також І.Іванова в заповіднику Асканія-Нова, закінчилися
невдачею.
Стверджується, що це явище постійно зустрічають
ті, хто тримає і розводить чистопорідних голубів. Якщо сизий «топтав»
чистопорідну голубку, її відразу вбивають. Тому що надалі, навіть при
найелітнішому «шлюбі» у неї будуть тільки нечистокровні пташенята.
Будь-який собаковод знає, що якщо він не устежить за своєю породистою
сукою і вона перший раз погуляє з дворнягою, то породистих щенят від
неї вже не дочекатися ніколи.
Не лише перший приплід володіє
ознаками і властивостями першого самця, але і всі подальші нащадки.
Передбачається, що успадковуються не лише зовнішні ознаки першого
партнера, але і його хвороби: психічні, венеричні, захворювання крові і
так далі
Зрідка в пресі зустрічаються повідомлення, що у
білої сім'ї з'являються чорні діти. Автор книги «близнюків з пробірки»
Близнюченко А.Г. пише в своїй статті із цього приводу: «Аналіз показує,
що така жінка була раніше замужем за чорношкірим чоловіком».
Про це ж говорить також Іванов І. у своїй статті «Телегонія: За, Проти
або Утриматися?»: «Через дев'ять місяців після Усесвітнього молодіжного
фестивалю 1958 року в Москві народилося немало чорних немовлят. Цьому
мало хто здивувався, і основна частина новонароджених відразу ж
поповнила місцеві дитячі будинки. Здивування прийшло через кілька
років, коли в деяких московських сім'ях несподівано почали
народжуватися негренята. При цьому нещасні матусі признавалися, що
перший статевий контакт вони мали кілька років тому під час фестивалю з
гостем з Африки, а дітей народили через кілька років від свого білого
чоловіка, якого навіть і не думала зраджувати».
Відомі також і випадки чужорідних ознак не в першому, а в подальших поколіннях.
Що стосується існування телегонії як спадкового явища, то, за
твердженням Близнюченка А.Г., для неї сьогодні існує генетичне
пояснення. Річ у тому, що гамети самця, потрапляючи в статеві шляхи
самок, розповсюджуються там і досягають яєчника, який покритий так
званим зародковим епітелієм, з якого утворюються яйцеклітини. У такому
разі сперматозоїди, які несуть заряд генів, розпадаються, і окремі гени
можуть проникнути в первинну статеву клітину самки, що після її
запліднення призведе до появи ознак попереднього самця. Звичайно, з
теоретичної точки зору такі випадки дуже рідкісні.
Повідомляється і про випадок, коли телегонія може вплинути на чоловіка.
У світло-русявих батьків народився первісток з явними рисами азіата, що
було пояснене дошлюбними стосунками чоловіка з жінкою монголоїдної
раси. Звичайно, в цьому випадку це твердження можна спростувати з
погляду тієї ж телегонії: можливо, гени азіата дитині передалися від
батьків або дальших предків чоловіка або дружини.
Близнюченко А.Г. в своїх дослідах показав, що телегонія, заснована на
проникненні окремих фрагментів ДНК, що утворилися після розпаду
сперматозоїдів, безпосередньо в яйцеклітину, існує, хоча і
маловірогідна.
Однак описаний механізм телегонії не єдиний.
Такої думки дотримуються Артур Мінгрейм, директор Шведського інституту
молекулярної біології і генетики, а також фахівці медико-генетичного
наукового центру РАМН.
У багатьох тканинах організму
міститься так звана гіалуронова кислота. Чоловіча сперма не є винятком
- уміст гіалуронової кислоти в ній становить 1,3 міліграм на 100 мл. За
своєю формою її молекула є «сіткою», здатною захоплювати ланцюжки ДНК.
Оскільки ця кислота дуже активна, то вона здатна легко розчиняти
клітинні оболонки, а отже вводити в жіночу ДНК чужі гени. Поширюючись з
кров'ю по всьому організму, гіалуронова кислота здатна досягати і
яєчників, викликаючи телегонію. Важливо відмітити, що в разі вагітності
вірогідність роботи цього механізму в багато разів збільшується,
оскільки обмін гіалуроновою кислотою відбувається вже з плодом.
Автор статті «Телегонія. Уперті факти», опублікованої на сайті РЗНС
(Російський Загальнонаціональний Союз), Дмитро Богомолов розвиває цю
тему ще далі:
«Останнім часом також інтенсивно вивчається
роль рибонуклеїнової кислоти (РНК) в спадковості. Був виявлений цілий
клас цих з'єднань, що отримали назву малих інтерферовників РНК (sirna),
на які раніше дослідники просто не звертали увагу. Такі РНК не є
переносником самої генетичної інформації як такої, проте істотно
впливають на її інтерпретацію, блокуючи вироблення деяких білків у
клітині. Наприклад, нещодавно в дослідах французьких дослідників із
мишами були отримані вельми дивні з погляду класичної теорії
спадковості результати. При схрещуванні мишей, гетерозиготних по гену,
відповідальному за забарвлення хвоста, очікувалося розщеплення
подальшого покоління за цією ознакою.
Проте очікуваного
розщеплення не сталося, і практично всі мишенята народилися з
хвостиками білого кольору. Генетичний аналіз показав, що, незважаючи на
те, що чверть мишенят були носіями генів, які дають чорне забарвлення
хвоста, дана ознака не виявилася. Разом з тим, в їхніх клітинах були
виявлені відповідні малі РНК, які блокують прояв ознаки».
«Уже відомо, що стосовно цих РНК не діють закони Менделя, і вони здатні впливати у низці поколінь».
«Але і це ще не все. Як з'ясувалося, передача інформації можлива не
лише за допомогою нуклеїнових кислот (ДНК і РНК), але і за допомогою
особливих білків, т.з. пріонів. Одним із прикладів явищ, що мають
пріонну природу, є коров'ячий сказ. Як відомо, кожен білок, окрім
певної послідовності амінокислот, має і певну просторову конфігурацію -
третинну структуру. У випадку з пріонами взаємодія двох білкових
молекул, що мають однаковий хімічний склад, але мають різну третинну
структуру, запускає ланцюговий процес зміни просторової структури
певного білка у всьому організмі. На сьогоднішні відомо чимало
захворювань, що спричиняються пріонами, проте невідомо, чи всі пріони
викликають захворювання.
Справедливе питання: чи можлива
телегонія при такому засобі контрацепції, як презерватив? Як відомо,
через особливості використовуваного матеріалу, презерватив має пори,
розмір яких варіюється від 5 до 50 мікрон. Разом з тим, вірус СНІДу має
розмір 0,1 мікрону. Через це не раз виникало питання, а чи повністю
захищає презерватив від СНІДу? З цього приводу є вкрай суперечлива
інформація, і з деякою упевненістю можна лише стверджувати те, що
презерватив здатний зменшити вірогідність зараження, але ніяк не
виключити його. Що ж говорити про гіалуронову кислоту, малі РНК і
пріони, чий розмір набагато менший від згадуваного вірусу СНІДу?» -
пише Дмитро Богомолов.
Більш того, а що коли в результаті
телегонії можливе накопичення патологічних рецесивних генів? Таким
чином, за кілька поколінь одна людина могла «накопити» в собі безліч
таких змінених генів, що у багато разів збільшує вірогідність зустріти
хоч би одного з них у майбутнього чоловіка або дружини.
Наразі ж явище, зване телегонією, офіційно вважається псевдонаукою, і вірити в нього чи ні - це особиста справа кожного.
