Серед тих, хто спілкувався тоді з Президентом була й Вікторія Омельченко, яка напередодні - 27 листопада, в день відкриття ганебного пам'ятника Лєніну закидала його яйцями разом зі своїм сином. Вона поскаржилася Ющенкові на хамську поведінку міліції та бандитські дії лівих, що кинулися на неї з кулаками.

Президент вислухавши пані Вікторію зауважив, що дійсно відкриття пам'ятника Лєніну це ганьба й пообіцяв, що Лєніна на Бесарабці не буде.

Потім Гарант у супроводі охорони удалився.

Звичайно приємно було почути такі слова з вуст Президента, проте, я собі думаю: що заважало йому це раніше зробити? Один розчерк пера - п'ять секунд і все, хай тоді пащекують комуністи й протестують хоч до кінця президентської каденції Ющенка, байдуже.

Є й інша сторона медалі. Указ Президента про демонтаж пам'ятників комуністичним діячам давно діє, проте, складається враження що у деяких постаментів імунітет на цей указ, інакше як можна пояснити демонтаж пам'ятників катам Петровському й Косіору й відкриття відреставрованого Лєніна декілька днів тому.

Будемо сподіватися, що Гарант хоча б в цей раз керувався принципом "пацан сказал, пацан сдєлал". Хоча, якщо реально дивитися на стан речей, у Ющенка на це лишилося мінімум часу, може саме тому, розуміючи це він й кидається обіцянками направо й на ліво? Хоча не будемо забігати на перед, може все-таки його ця обіцянка про демонтаж бесарабського Лєніна буде його лебединою піснею? Це б було достойним завершенням його роботи на посаді Президента України.