Чесно кажучи, у багатьох тоді склалося враження, що після цього бородавку під назвою Лєнін видалять з вродливого обличча нашої столиці, адже цей пам'ятник було виключено зі списку культурних надбань ЮНЕСКО, а коштів на реставрацію Кабінет міністрів не виділив, та й і застоявся Ілліч, його старшого брата, до речі, демонтували з Майдану ще 1991, а бесарабський Лєнін стояв й досі. Давалося взнаки й рішення КМДА, про демонтаж пам'ятників тоталітарної епохи.

Проте, виявилося що гранітне опудало Лєніна стоятиме й надалі, мало того, влада дозволила комуністам відремонтувати свого кумира, що й ті й зробили, попередньо поставивши під монументом цілодобову варту з відданих юних лєнінців, вік яких на багато перевищував піонерсько-комсомольський. Сам писок Лєніна (вірніше те, що від нього лишилось) заховали від очей громадськості за лісами й балками.

Реставрація затягнулася на пів року, за деякими даними для реставрації пам'ятника вождя всіх бомжів, себто «міравова пролєтаріата» спеціально з Росії привезли граніт, з якого й було зроблено цей монумент.

Поки йшла реставрація, ми всі по троху звикали до нового обличчя Бесарабки — зеленої коробки на початку бульвару Шевченка, всередині якої за лісами ховався безносий Ілліч. Здавалося що це вже назавжди; Лєнін ніколи не повернеться на Бесарабку. Але в двадцятих числах листопада реставрація пам'ятника закінчилось, і ось він вже готовий до відкриття. Завтра матимемо змогу вкотре спостерігати оркестри, кульки, піонерські краватки, малахольний натовп з червоною атрибутикою тощо.

Ми звикли до збіговиськ лівих на 7 листопада, інші дати, проте завтрашня подія аж ніяк не вписується в рамки здорового глузду. адже мова не йде про ретро-мітинг з вищеперерахованими елементами притаманними червоним, мова йде про фактичне відкриття пам'ятника людині, яка спричинилася до багатьох злочинів проти України й українців, а його антилюдська політика призвела до геноциду української нації впродовж довгих 70 років. Проте це лише одна сторона медалі. Справжня суть завтрашнього заходу полягає в тому, що відкриття відреставрованого Лєніна відбувається за день до 77 роковин Голодомору в Україні. Такий акт прямої українофобії означатиме повну капітуляцію влади перед діями новітніх злочинців; нащадків й послідовників катів української нації, адже таку подію однозначно слід трактувати як наругу над пам'яттю мільйонів померлих від штучного голоду в 1932-33 рр., та й під час інших голодоморів.

М'якотілий Ющенко ніяк не відреагував на це, хоча через пару днів покладатиме горщик з зерном і калиною до пам'ятника жертв Голодомору й буде вкотре розказувати нам про злочини сталінського режиму, проте чого варті будуть його слова, якщо він фактично потурає комуністам у їхньому шабаші? Ясно одне, на чолі як київської так і центральної влади на довго затаврується знак пасивних українофобів-потуровачів та бездіяльних мудрагелів, пащекуючих про національну пам'ять й про злочини большевизму.

Ну що ж, з черговим дурдомом вас, кияни. Надобраніч!