Національний художній музей України (вул. Грушевського, 6)
Відкриття виставки відбудеться 11 вересня о 18:00
«Кобзар» Тараса Шевченка з ілюстраціями Василя Седляра – видатна
пам’ятка української книжкової культури, що понад сім десятиріч
залишалася майже невідомою та неприступною для ширшого загалу.
Художник Василь Седляр (1899–1937) був одним із найяскравіших
представників київської школи Михайла Бойчука – найвідомішого осередку
українського мистецького авангарду 1910–1920-х років.
Вихованець Бойчука в Українській Академії мистецтв у Києві, яку
закінчив 1922 року, Седляр іще студентам дебютував разом з іншими
Бойчуковими учнями (Іваном Падалкою, Тимошем Бойчуком, Оксаною
Павленко), взявши участь у розмальовуванні Луцьких казарм у Києві
(1919).
У 1923–1930 рр. він викладав у Межигірському
мистецько-керамічному технікумі (з 1928 року – Межигірський
технологічний інститут кераміки й скла), у 1930–1936 рр. – в Київському
художньому інституті (колишня Академія мистецтв). Майстер працював у
галузях монументального й станкового живопису, станкової та книжкової
графіки, декоративно-вжиткового мистецтва, виступав як художній критик
і теоретик авангардного мистецтва.
Творчість Седляра, як і інших бойчукістів, була ориґінальною та
плідною спробою поєднати досвід західного аванґарду з елементами
українського народного мистецтва, примітиву й лубка – з одного боку й
високими традиціями сакрального мистецтва Візантії та раннього
Ренесансу, української іконописної школи – з другого.
Цикл ілюстрацій до «Кобзаря», над яким Седляр працював у 1929–1932 рр., став вершиною його графічної творчості.
За життя Седляра «Кобзар» у його художньому оформленні й
фактичним редактором яких був проф.Володимир Вайсблат (псевдо:
Олександр Гер), виходив двічі: в 1931 й 1933 рр.
Якщо в першому виданні всі ілюстрації були чорно-білі, то у
виданні 1933 року два десятки ілюстрацій відтворено в кольорі.
Седляревий «Кобзар» став найповнішою спробою анаґардного прочитання
Шевченкової поезії в українській художній культурі 1920-х років.
Підданий нищівний критиці у пресі 1930-х років, він розділив долю свого
творця, репресованого й розстріляного в роки Великого терору, – майстра
та його твір на кілька десятиріч вилучили з історії української
культури.
Нове видання, приурочене до 110-річчя від дня народження
Седляра, є першою після 1933 року спробою перевидання «Кобзаря» з його
ілюстраціями.
Седляревий графічний цикл тут уперше представлено з максимальною
повнотою – відтворено всі ілюстрації й віньєтки з обох прижиттєвих
видань, а також нечисленні авторські начерки й ескізи, що зберігаються
у фондах Національного художнього музею України та Центрального
державного архіву-музею літератури і мистецтва України.
Видання супроводжує стаття дослідника історії української
книжкової графіки й друкарської справи Артура Рудзицького, що
розповідає про долю Седляра й історію його ілюстрацій до «Кобзаря» на
основі широкого кола архівних джерел, багато з яких дослідник
запроваджує до наукового обігу вперше.
Статтю багато ілюстровано – в ній репродуковано чимало
живописних і графічних творів Седляра й архівних фотографій, частина
яких опубліковано вперше.
| 
