"ЗАХІД ЗАХОДУ" - питання нелегальних міґрантів на тлі виборів у США
Цьогорічна президентська кампанія в США є унікальною в історії цієї
країни. Тим, що з трьох реальних кандидатів на головний пост жоден не
відповідає традиційним уявленням про середньостатистичного американця,
гідного бути керівником своєї нації.
Хіларі Клінтон — перший реально перспективний кандидат в історії США
жіночої статі, володіє всіма рисами, крім тих, котрі роблять її
виключно придатною для високої посади. Вона ніде і ніколи не виявила
себе в ролі здібного керівника чи скрупульозного адміністратора, і поки
що не висловила жодної нової ідеї щодо майбутнього країни, яка б не
була мусована Демократичною партією на протязі всього строку каденцій
Буша-молодшого.
Більше того — до її особистих рис відноситься суто жіноча здатність
упритул не бачити того, чого на даний момент бачити невигідно, і
використовувати скандали на свою користь. За великим рахунком, своїм
стрімким стрибком до широкої популярності вона зобов’язана насамперед
чоловікові, а особливо — його грішним слабкостям.
Барак Гусейн Обама, який позиціонує себе як представник
негритянської меншини Америки, насправді є сином цілком білої жінки та
нігерійця, і виховувався в Індонезії в мусульманській школі. Його
духівником і наставником є чорний пастор Джеремайя Райт, відомой своєю
критикою білої Америки з позицій Америки чорної і дружбою з запеклим
чорним расистом-мусульманином Фараханом, лідером «Нації ісламу».
71-річного пенсіонера (навіть за суворими американськими нормами)
Джона МакКейна важко запідозрити у свіжому погляді на речі, у
якій-небудь новій візії, здатній переламати негативні тенденції в
економіці, як і в здатності подібні візії сприймати. По суті, весь його
світогляд відображає прихильність консерваторів старшого покоління,
білих американців до традицій «старої доброї Америки» та їхній страх
перед темними плямами сучасного лібералізму — легалізацією одностатевих
шлюбів, нелегальних іммігрантів та засиллям расових меншин і
політкоректності.
Отже, білі «традиційні» американці у листопаді цього року матимуть
можливість вибирати між політичним шилом і політичним милом без
можливості змінити що-небудь у своєму житті. Виберуть демократа —
скажуть «Гудбай, олд Америка!», виберуть республіканця — відстрочать
момент прощання максимум на чотири роки.
Уявити собі подібних претендентів на звання найвпливовішої особи у
світі ще років сорок тому не видається можливим. Тим більше — у часи,
скажімо, президента Р. Ніксона (як, до речі, і те, що президентом
Франції стане людина, далека від французьких традицій, яка перші сто
днів свого президентства витратить на оформлення стосунків з жінкою
багатьох мужчин). Але вся серйозність проблеми в тому, що ситуація з
президентами у США іде навздогін за існуючою там реальністю.
Якщо президентом Америки стане улюбленець «просунутої» молоді
Обама, то неминуче зросте вплив усіх її меншин на державну політику, в
тому числі — тих, що відкрито проголошують своїм завданням винищення
«білої раси». Чи, принаймні, перетворення білих у расу рабів.
За даними Статистичного бюро США найбільш активно в країні зростає
чисельність латиноамериканців, котрі уже випередили і чисельно, і за
темпами зростання негрів. До останнього часу прискорене зростання
чисельності негритянського населення Америки (а особливо пов’язані з
цим негативні наслідки для способу життя та менталітету населення США в
цілому та білого зокрема) вважалося основним турбулентним фактором
американської демографії. Проблема чорних в США не щезла і не стала
менш гострою, але це означає, що іспаномовне населення тепер становить
для американської моделі демократії ще більшу загрозу.
Офіційне число іспаномовних громадян США в 2003 році склало 39,9
млн., негрів — 38,7 млн., азіатів — 13,5 млн. чол. Найбільшим приростом
відзначаються саме «латиноси» — 3% на рік, після них ідуть азіати, а
потім — негри. Природній приріст білого населення США є негативним і
компенсується за рахунок емігрантів. Отже, тільки за офіційними даними
(правдивість котрих, до речі, в аналітиків викликає все більші сумніви)
в США в 2003 році з 290 млн. населення було вже більше 92 млн. небілих
некорінних громадян. Легальна міграція склала в 2004 р. 1,221 млн.
чол., і дала весь приріст білого населення.
Чисельність нелегальних іммігрантів в 2000 році Statistical
Abstract of the US: 2006 подає в 7 млн. чол. Кожен, хто безпосередньо
знайомий з даною ситуацією в США, в якості відправної назве цифру, як
мінімум, в кілька разів більшу. На сьогоднішній день, вважається, що
число нелегалів в США становить біля 15 млн. чол., причому біля 2/3 з
них є іспаномовними. Дане число щороку збільшується, за офіційними
даними, щонайменше, на 1 млн. чол.
Вказувати надто великі цифри емігрантів-нелегалів американцям не вигідно з кількох причин:
1. За динамікою розвитку демографічної ситуації в США можна легко
спрогнозувати майбутнє Америки та її становище у світі. А це зразу ж
поставить під сумнів як претензії США на світове лідерство, так і
перспективність американської моделі взагалі.
2. Змінити дану динаміку можна лише на основі докорінних соціальних
реформ, на котрі не здатні ні біле населення США, ні їхнє теперішнє
керівництво.
3. При збільшенні числа нелегалів зростає загальна чисельність
продуктивного населення США, на котру потрібно буде ділити показники
економічного розвитку — ВВП на душу населення та середньодушовий дохід.
Відповідно, фактичний рівень життя населення США потрібно буде
скоригувати в бік його значного зменшення.
4. Збільшення чисельності небілого населення США та зменшення
економічних показників в статистичних звітах зменшить привабливість США
для жителів розвинутих країн. А саме за рахунок еміграції звідти і
підтримується сяк-так демографічна ситуація серед білого населення.
Американське суспільство задумувалося своїми творцями як melting
pot («плавильний котел») для представників всіх народів та етнічних чи
расових груп. У 70-х р.р. ХХ ст., після відмови від примату стереотипів
у поведінці окремих громадян та прийняття курсу на створення умов для
самореалізації кожного, стало очевидним, що менталітет окремих етнічних
груп визначається генетично закладеними людськими рисами, які не
піддаються корекції законодавством. Якщо людина має право бути самою
собою, то вона прагне виявити саме ті риси, котрими нагородив її Бог, а
не ті, котрих від неї чекають пропаговані ідеології. Тому ідея melting
pot була замінена всезагальною політкоректністю. Мовляв, кожен має
право жити за своїми правилами, головне — один одному не заважати.
Однак соціальні зв’язки в межах етнічних общин виявилися набагато
міцнішими, а соціальна дистанція — набагато меншою, ніж у межах
американського суспільства в цілому. Американська нація швидко
перетворилася в сукупність етнічних чи расових общин, кожна з котрих
має свою власну систему цінностей і, відповідно — своє власне уявлення
про політику країни, в котрій вона живе, і завдання цієї країни. А
менталітет окремих общин далеко не завжди допускає їхнє гармонійне
співіснування в одній соціально-економічній системі.
Протягом століть в США одноосібно панувала біла громада, в котрій
тон задавався протестантами — вихідцями з Західної Європи. Система
цінностей саме представників даної расової групи визначала менталітет
Америки в цілому.
Ментальність небілого населення США — чорних, азіатів та «латинос»
базується, насамперед, на етнічних та релігійних цінностях. Головне
місце тут займає ідея справедливості (при цьому треба мати на увазі, що
в кожної общини свої, національні, уявлення про справедливість).
За передбаченнями Pew Research Center1 вже у 2050 році частка
білого населення у США зменшиться з сучасних 2/3 до 47%. А «латинос» —
збільшиться з 14 до 29%. Азіати зростуть у числі з 5 до 9%, в той час,
як негритянське населення залишиться на рівні 13%.
Дані прогнози нам видаються надто оптимістичними, бо виходять з
незмінних проекцій сучасних тенденцій. Але — 2/3 населення — це
конституююча більшість. Мінімум, при якому США ще можуть вважатися
державою білого населення, на відміну, скажімо, від Латинської Америки.
При зниженні цієї частки США втрачатимуть привабливість саме для тих
емігрантів, що дають більшість сьогоднішнього приросту білих. З іншого
боку — привабливість для «латинос» зросте, а «гостинність» Америки щодо
них збільшуватиметься пропорційно до зростання частки їхнього «брата»
серед повноправних громадян. Еміграція «латинос» зростатиме, а
європейців — падатиме.
Серед «латинос» більшість — молоді люди. А американці переважно
зрілого і перезрілого віку. «Латинос» будуть «плодитися і
розмножуватися», як заповідає їхня католицька релігія, в той час, як
білі американці будуть вимирати від старості. А можливо — не тільки від
старості. Тому нам видається більш ймовірним, що половина населення США
перестане бути білою не у 2050 році, а значно раніше — десь біля 2035.
«Головною небезпекою для суспільства сьогодні є те, що система
цінностей, котру проповідують дані групи (іслам і католицизм),
побудована на ідеях справедливості (при цьому зовсім не важливо, яка
справедливість мається на увазі), а не економічної вигоди чи наживи. Ця
доктрина суперечить основній ідеології, що панує в США, а, підсилена
демографічним фактором, дуже швидко може стати реальною загрозою
засадам усього американського суспільства.»
Отже, маємо кілька цікавих моментів:
1. У найближчі кілька десятиліть у США відбудеться зміна панівного
антропологічного типу. З цього можна зробити лише один висновок — білі
американці становлять собою менш досконалий з точки зору соціальної
еволюції тип людини.
2. «Нові американці» не тільки не переймають американських
цінностей і американського способу життя, але й прагнуть запровадити
свої національні стереотипи. Отже, ні прищепити, ні «виховати» з людини
«ринковика» чи «комуніста» не є в сфері можливостей людини. Людина може
любити тільки те, що знаходить відгук в її душі. А її душа — творіння
вищого порядку.
3. Основна відмінність ментальності майбутньої панівної більшості у
США від традиційно американської полягає у заміні імперативів особистої
свободи та вигоди на ідеали соціальної справедливості.
Вдумаймося: народ класично ринковий, класично демократичний
витісняється з цитаделі ринкової демократії народами соціально
орієнтованими. Більше того — у всіх відношеннях значно менш
цивілізованими і, так би мовити, «просунутими».
Реальність залишає нам можливість зробити лише один логічний
висновок: ринкова демократія як форма організації суспільства несе в
собі об’єктивні фактори свого занепаду і переходу до нової форми
суспільства, в якому вирішальну роль відіграє орієнтація на соціальні
цінності. І при досягненні певного рівня матеріального забезпечення ці
фактори вступають в дію.
Здавалося б — яка нам справа до американських проблем з «латиносами»?
А пряма. На протязі останніх двох століть Америка була світочем
прогресу та демократії для Заходу. В наш час її лідерство дійшло до
того, що вона вважає себе вправі самостійно вирішувати долі народів,
вказувати незалежним державам на їхнє місце у світі та винищувати
мільйони людей, незгодних з її політикою. Сьогоднішній американський
уряд є, фактично, урядом світового масштабу, а США — світовим
поліцейським, що вирішує світові проблеми згідно своєї системи
цінностей.
Моральним виправданням такого стану речей була ідеологія звільнення
людини, в тому числі — від матеріальних пут, та високоефективна
соціально-економічна система, що дозволяла впроваджувати цю ідеологію в
життя. І американська ідеологія, і суспільний устрій були творіннями
релігійних протестантів європейського походження.
Ідеологія білої раси, що несла прогрес для людства, була
виправданням американського імперіалізму. Тепер ці протестанти зі
своїми благородними (чи благими?) ідеями звільняють місце для мусульман
і католиків з їхніми власними поглядами на життя. Чи можемо ми, як і
всі інші жителі Землі, не звертати уваги на те, які моральні погляди
сповідуватиме незабаром наш «світовий поліцейський»? Під якими
духовними імперативами здійснюватиметься світова політика?
