УНП зрозуміли що треба боротись з нелегалами - Нелегальна міґрація - Політика - Статті

• Поживне середовище для кримінальної злочинності.
• Торгівля наркотиками та зброєю.
• Тероризм.
• Екзотичні хвороби, які при відсутності санітарного контролю можуть набувати характеру епідемій.
• Формування ізольованих національних товариств, які не асимілюються в загальне українське національно-культурне середовище, а інколи й сприймають його вороже.
• Демпінг на ринку праці – нелегали готові працювати за зарплату в 5-7 разів нижчу за середню в Києві в умовах ненормованого робочого дня. Це призводить до катастрофічного падіння навіть тих мінімальних соціальних стандартів, які існують в Україні сьогодні.

За даними Світового Банку, Україна перебуває уже на 4-му місці в світі за кількістю нелегалів, відстаючи лише від США, Росії та Німеччини. За інформацією ООН, в нашій країні перебувають 6,7 млн. мігрантів, тобто – 3,6 % їхнього загального світового потоку. Більшість з них мріють мігрувати в ЄС. В той же час, показник кількості нелегалів, які залишаються в Україні назавжди, - переважно в Києві та великих містах, - перевищує європейські норми в 20-25 разів!

Україна стала ще привабливішою для нелегалів після вступу до ЄС Польщі, Румунії, Угорщини, Словаччини та Болгарії. Тепер Євросоюз наблизився до України впритул, і зграї нелегалів, перетнувши наш західний кордон, не мають перешкод на шляху до «старої Європи». Зростанню ж обсягів міграції через Україну сприяють «прозорі» кордони з Росією, які можуть безконтрольно перетнути не тільки групи людей, а й, мабуть, збіговиська слонів.

Статистика чисельності нелегальних мігрантів

• 26 тис. нелегальних мігрантів за інформацією Держкомкордону України було затримано в 2006 р. А європейські експерти оцінюють потік нелегалів з України в 45-50 тис. осіб.
• Близько 129 тис. осіб складала реальна чисельність нелегальних мігрантів в 2006 р. Ці цифри базуються на неофіційній інформації ЗМІ, у відповідності з якою українські прикордонники затримують не більше 20% нелегалів на кордоні з ЄС.
• До 70% нелегальних мігрантів, за неофіційними даними, використовують Київ як «центральний вузол» при транзиті в ЄС – це близько 90 тис.

У 2008 році ситуація може стати взагалі катастрофічною, оскільки Україна зобов’язалася приймати назад всіх «безбатченків»-нелегалів, які потрапили в ЄС через її територію. До цього зобов’язує угода про реадмісію, парафована між Україною та ЄС 2006 р. Роздратовані напливом населення з Азії та Африки, європейці мріють депортувати в Україну якомога більше «братів» зі східних континентів. Питання в тому, скільки Україна щорічно отримуватиме депортованих, - 20 тисяч чи, приміром, всі 100?

Депортовані з ЄС зможуть назавжди оселиться в Україні, - в першу чергу, в соціально привабливому Києві, завдяки ліберальному законодавству. Щоб вислати «безбатченків» в рідні країни, потрібно хоча б довести їхнє громадянство, а при відсутності у них паспортів це неможливо. Росія ж приймає тільки тих нелегалів, щодо яких Україна має «транзитні» докази. Однак маршрут нелегалів не фіксується на російсько-українському кордоні.

Беручи це до уваги, Україна за 3-5 років ризикує перетворитися в термінал-накопичувач для «заробітчан» з нестабільних країн Азії та Африки, яким не вдалося оселитися в ЄС. Якщо раніше армія мігрантів в Україні складалася переважно з благополучного прошарку азійських студентів-іноземців, то тепер – зі злиденної бідноти Азії та Африки. За кілька років під Києвом вже виникли цілі компактні поселення вихідців з країн Азії.

Європа вже сидить на пороховій діжці

Ігнорування проблеми нелегальної міграції може призвести до повторення в Україні несприятливих політичних сценаріїв, які вже реалізувалися в Європі. Європейці нині побоюються втратити свою національну ідентичність, а також все частіше розглядають нелегальну міграцію як один із можливих шляхів розповсюдження міжнародного тероризму. За якихось півстоліття в країнах ЄС змінився національний, етнічний, релігійний склад населення. Особливо потерпають столиці країн ЄС. Приміром, на вкрай засмічених вулицях Парижу ви майже не побачите корінного населення. У Лондоні за офіційною статистикою близько 16% населення – мігранти. У центральній частині Лондона їх чисельність досягає (в залежності від району проживання) від 30% до 70%. Майже чверть Брюсселя забудована кварталами «прибульців», населення яких слабко володіє «корінними» мовами. Це – не просто огляд ситуації в європейських країнах, а досить чіткий прогноз: яка доля очікує на Київ.

Якщо Київ заполонять нелегали, то

• За прогнозами, у 2050 році 30% населення Києва можуть скласти вихідці з країн Азії та Африки – якщо влада і надалі бездіятиме. У передмістях Києва, а також прикордонних та приміських смугах українських міст, виникнуть мільйонні поселення окремих етнічних груп зі своїми національними, релігійними, мовними традиціями.
• Нелегали не бажатимуть адаптуватися до культурних, національних, мовних, політичних, релігійних цінностей української столиці. Емігранти творять власні закриті громади, з часом намагаючись нав’язати свої закони і культурні цінності, які часто суперечать українським законам, нормам моралі і поведінки.
• Києву потрібно буде витрачати величезні кошти на створення таборів для біженців, розширення соціальних та медичних послуг, утримання під вартою та депортацію нелегалів.

У багатьох країнах ЄС утворилися національні анклави іммігрантів, інтереси яких часто не співпадають із законами та традиціями країни–перебування. Відомо, що коли чисельність іммігрантів досягає критичної маси, вони створюють закриті зони проживання, відкидаючи стиль життя та мову «корінних» країн. Є реальні приклади, коли окремі релігійні громади вимагали забрати із шкіл у Баварії християнську символіку. Якщо чисельність мігрантів в ЄС зростатиме, то при низькому рівні народжуваності європейців традиції демократії та мови провідних країн опиняться під загрозою зникнення.

ЄС під впливом загрозливої імміграційної ситуації нині дрейфує від ідеалів свободи особистості до ідеї посилення національної безпеки та інститутів, які її забезпечують. У Франції під гаслами обмеження потоку мігрантів на президентських виборах переміг Ніколя Саркозі, а на парламентських виборах – праві сили. Подібні процеси відбуваються у Великобританії, Нідерландах, Німеччині, Бельгії, Данії та Австрії. Уряди європейських країн час від часу змушені боротися зі спалахами ксенофобії у місцевого населення, а також придушувати масові акції громадської непокори з боку нелегалів, які вимагають розширення своїх прав, хоч й приїхали в ЄС «без запрошення».

Україна – на початку цих процесів. Європа вже «розхльобує» наслідки. Ми ще можемо зупинити такий розвиток подій. Починати треба з Києва.

Програма дій Української народної партії «Нелегальна міграція – Стоп!»

Засилля нелегалів в Україні є викликом національній безпеці. Влада роками не змінює ані лояльну до нелегалів візову політику, ані законодавчі акти, які мають посилювати відповідальність юридичних та фізичних осіб за причетність до поширення нелегальної міграції. Фактично законодавство України дає можливість безконтрольного пересування, тривалого нелегального проживання та працевлаштування нелегалів і в Україні, і в Києві. При цьому відсутній зрозумілий механізм видворення нелегальних мігрантів з країни.
Українська народна партія вважає за необхідне:

Створити постійну комісію з питань міграції у Київраді, до функцій якої входить:

1. Моніторинг ситуації у місті для визначення реальних обсягів нелегальної міграції.
2. Контроль за діяльністю структур, які можуть бути причетними до нелегальної міграції (турфірми, інші посередницькі організації).
3. Контроль за обов’язковою реєстрацією усіх, хто прибуває до столиці «транзитом» та з метою працевлаштування, а також посилення контролю за роботодавцями з метою виявлення нелегальних мігрантів.
4. Запровадження обов’язкового санітарного контролю усіх, хто прибуває до столиці на певний час.
5. Запровадження обов’язкових дозволу на пересування для осіб, які тимчасово перебувають на території України, але мають на меті отримання статусу біженця або громадянства. Приміром, у ФРН пересування «російських німців», які подали прохання про надання політичного притулку, обмежувалося районом проживання та праці. Пересування в інші регіони країни потребувало дозволу поліції.

НАШІ БАНЕРИ