Звернення Бориса Скоропадського з нагоди 90-ї річниці Гетьманату Павла Скоропадського
Звернення до всіх українців в Україні і в усьому Світі Божому
Гетьманича Бориса Даниловича Скоропадського з нагоди 90-ї річниці
Гетьманату Павла Скоропадського
(Родовий герб Скоропадських)
Божою ласкою, Я, Гетьманич Борис Данилович Скоропадський, кровний і
духовний нащадок Гетьманів Івана і Павла Скоропадських, Гетьманича
Данила Скоропадського, нащадок Князів Рюрика, Гедиміна і Ханів
Кримських та Глава Українського Гетьманського Дому Скоропадських,
Звертаюся в цей день і час до всіх українців, спраглих за власною
самосвідомістю, повагою, гідністю і честю. До всіх, хто ще живе і
житиме Україною.
Роз’ятреними ранами душі нашого народу є постійна ворожнеча
всередині рідної Православної Церкви, самозванство і маскарад так
званих “гетьманів та отаманів”, втрата рідної материнської мови і
національної самосвідомості.
До влади в Україні пнуться лише ті, хто й пальцем не поворухнув за
кращу долю кожного українця, українки і їхніх діточок. Владні лицеміри
й скоморохи кожною своєю дією зраджують нашу рідну Неньку “братнім”
народам.
Вони – моральні деграданти. І правди за ними вже нема. Їх руки – в
мозолях від хронічної зміни політичних прапорів. Їх задуми спрямовані
проти України. А серця їх вже давно не б’ються в такт з серцями всіх
щирих українців.
Рідні мої Українці! Не зраджуйте Правді. Вона завжди лише одна.
Будьте там де Правда, і тільки з нею. Будьте з тими, хто несе Правду, і
тільки з ними. Все інше – від лукавого. Тож хай лукавому та його
приблудам і буде пітьма.
Любіть своє рідне. Пам’ятайте про славних наших пращурів, які й в
скрутну хвилину і у смертний час не лякалися бути українцями. Бо за нас
ніхто чужий не понесе наш славний жовто-блакитний стяг. Бо в кожного
народу він свій.
Кожен з нас має остаточно усвідомити: я – українець, живу із ласки
Божої на українській землі задля щастя і майбуття спільноти українців –
України. І у своїй Україні кожна людина і вся її родина має право на
життя та й щастя.
Ми, українці, взмозі й самі збудувати своє майбуття. Неправда, що
без когось ми – ніхто. Ні, це вони без нас ніхто. І вони цього бояться.
Як боялися бути ніким і в минулому, захоплюючи в духовний полон наших
пращурів.
Ми, українці, з рук до рук передаючи цеглину за цеглиною, збудуємо
палац українського буття. Місце, де весь простір життєдіяльності буде
просякнутий українським духом, нашою життєдайною й життєствердною
правдою.
Відкиньмо зрадливий і вбивчий для українців принцип “моя хата з
краю”. Взаємопоміч, взаємна пошана і взаємна любов й стануть нам у
нагоді в справі відродження та становлення національної свідомості і
державотворення. Тож закликаю всіх українців долучитися до нашої
спільної української справи, і, хто як може, сприяти розбудові нашої
України. Так, як робили це наші славні предки, як робили це Гетьмани
Скоропадські. Україна в нас одна!!!
Український Гетьманич Борис Данилович СКОРОПАДСЬКИЙ
