Кореспондент. Пане Петре, дуже дивно дізнатися, що саме Ви є головою ініціативної групи зі створення нової політичної сили в Україні такого неординарного напрямку?

П.П. Нічого тут дивного немає. Адже час від часу в своїх розмовах серед членства організації я висказував думку про необхідність створення в Україні монархічної потуги патріотичними силами навіть для того, щоб заповнити цю останню політичну нішу, бо вона є привабливою, а цим можуть скористувалися різного роду шарлатани, які й спаскудять саму ідею монархічного устрою України.

Кореспондент. Але побутує думка, що традицій монархічного устрою в українському народі немає тому ця ідея приречена на невдачу.

П.П. Знаєте, Євгене, якщо не заглядати в історію нашого народу далі за Козацьку добу, то можна погодитися з такою думкою, але історія існування й розвитку українського народу сягає запаморочливої давнини – ще з Трипільської цивілізації чи навіть раніше.

Під час історичного поступу нашого нарду він завжди мав саме монархічний устрій впродовж тисячоліть. Це стародавня традиція устрою в народі і її ніхто не обминув.

Про українську традицію я б сказав сучасним терміном – конституційна монархія. Ось тільки конституції як такої тоді ще не було, але було звичаєве право, різновид «народної конституції», дуже потужна інституція в нашому народі у всі часи його існування. Саме монархічний устрій дав можливість зберегти українцям свою ідентичність впродовж тисячоліть.

Наш народ називали по-різному – трипільцями, кіммерійцями, скіфами, сарматами, русинами тощо. Але все це був український народ, бо основу народу завжди складали місцеві мешканці, яких ми зараз й називаємо українцями, а щоб не було плутанини потрібно українцями називати всіх наших пращурів. Та посудіть самі, на теренах України завжди мешкало чисельне українське населення, а коли їх завойовувала кучка інородців, то вже через кілька поколінь вони асимілювалися й навіть забували якого вони роду-племені.

Яскраво це видно з сучасного стану української нації. Не зважаючи на шалене бажання та відповідні дії імперських сил асимілювати українців у бік росіян чи поляків, саме росіяни чи поляки в Україні масово асимілювалися й залишилося подекуди в них хіба-що російські чи польські прізвища. Українська земля не терпить інородців.

Кореспондент. Але ж Ви є відомим політиком, я б сказав, демократичного спрямування, давнім членом УНА-УНСО й стояли ще в її витоках на початку дев’яностих років минулого століття. УНА-УНСО декларує ідею третього гетьманату в Україні, що теж своїми засадами наближається до різновиду монархічних принципів устрою держави. То чому Ви не підхопили саме цю ідею?

П.П. Я дійсно доклав своїх зусиль у новітню добу боротьби українського народу для здобуття Україною незалежності. Можливо ці мої зусилля й не мали якогось суттєвого значення, але я на скільки спромігся, стільки й віддав на олтар цієї боротьби.

Що стосується ідеї третього гетьманату, то скажу, що час компромісів та напівфабрикатів давно вже минув. Суспільство потребує чіткого визначення ідеї. Не будемо сподоблятися політичним діячам початку минулого століття, які видали кілька універсалів – то про якусь автономію, то ще якусь маячню, аж потім до них дійшло, що лише проголошення незалежної держави є єдино вірним рішенням. Та час був упущений, а наслідки не забарилися.

Ідея монархічного устрою України в новітню добу української цивілізації ввібрала в себе досвід суспільних відносин нашого народу й народів з сучасним монархічним устроєм держави. В нашому варіанті це не є забава, це не є комедія, а справжня ідея державного устрою України, який багато в чому зразу ж вирішить низку нагальних питань як соціологічного так й політичного спрямування.

Кореспондент. Пане Петре, а хто, як на Вашу думку, наповнить ряди цієї нової партії?

П.П. Основний напрямок кадрової політики буде направлено на залучення незаангажованих у політичній діяльності членів суспільства. Особливу увагу буде приділено залученню молоді, при цьому, не тільки в рядові члени партії, але й в більшість керівництва структурних підрозділів партії. Люди мого віку мають бути скоріше радниками, ніж провідниками. Я особисто не претендую на якусь чільну посаду в партії, хіба що на початку її становлення, а потім нехай молодь бере в свої руки й працює для перемоги цієї ідеї в суспільстві.

Яскравим прикладом участі молоді в боротьбі за українську державу є Січові стрільці, а також вояки ОУН-УПА. Адже основу цієї неординарної військової потуги з самого початку складали саме молоді люди. Їх керівництво у більшості були молодь – Степан Бандера, Роман Шухевич, подружжя Стецьків та інші.

Кореспондент. З Вами тяжко не погодитися. Виникає питання про те, хто є претендентом на український трон.

П.П. Це питання зараз відкрите. Воно буде вирішуватися всеукраїнським референдумом. Щодо ініціативи висунення особи короля всіх українців, то це має здійснити вищий керівний орган партії.

Зараз в Україні є кілька претендентів на київський престол з колишньої аристократії чи навіть нащадків з української монархії. Частина з них видається авантюристами, а частина заявляє про свої права посилаючись на міжнародні монархічні традиції чи на причетність до колишніх монархічних родів тощо.

Як на мою особисту думку, то це не є принциповим питанням кого обрати монархом України – чи з колишньої аристократії, чи будь-яку достойну людину сьогодення. Головне, щоб ця людина була справді відданою Україні, її народу й розуміла, що це значить бути королем всіх українців.

Ті засадничі принципи, які викладені в проекті нової конституції України з монархічним устроєм нашої держави убезпечують верховну владу від можливих негативних проявів особи монарха України, але наш монарх за цією конституцією має реальну владу в країні, він має всі повноваження й важелі, щоб наводити порядок в державі.

Кореспондент. Пане Петре, але ж існують міжнародні правила щодо того, хто може бути монархом в країні, бо в іншому випадку монархи інших країн не сприймуть нашого, як достойного чи рівно їм.

П.П. Ну, знаєте, пане Євгене, це не має ніякого значення для України. Адже будь-яка монархія в світі колись розпочиналася з «простого» представника цього народу. Виключенням є лише ті монархії, родовід яких ведеться чи від Зевса, чи від Одіна, чи ще від таких же пращурів. Ну, це звичайно жарт.

Щодо визнання чи не визнання монархічним світом нашого монарха, якщо він з «простолюдинів», то це їх проблеми. Адже всі такі правила придумані не для їх виконання, а для того, щоб було про що поговорити старим монархічним дворам і тільки. Адже наслідки недотримання цих правил відсутні. Ну не буде швецький король визнавати нашого короля, то й що, в Україні річки поміліють чи вітер північно-західний не подме?…

Звичайно, Україна має діяти в міжнародній політиці так, щоб старі монархічні двори сприйняли нашого монарха, але це залежить від нього самого й від нашого народу.

Головне, щоб особа монарха України за духом була воїном, борцем за свій народ.

На совісті колишньої шляхти лежить те, що вони не відстояли в свій час інтереси монархічного устрою в державі. Отже, вони вже списані історією і нехай нові люди візьмуться за цю справу.

Деякі з «колишніх» влаштовують шоу з монархічними атрибутами, торгують титулами свого неіснуючого двору тощо. Це скоморохи, які шкодять високій ідеї монархічного устрою нашої держави.

Кореспондент. Скажіть будь ласка, кого б Ви бачили монархом України з, так би мовити, «простолюдинів».

П.П. Саме у мене немає такої кандидатури. На мою думку, потрібно буде створити якийсь орган, який буде перейматися цим питанням. Потрібно напрацювати вимоги до претендента на український трон та оголосити людям, нехай пропонують.

Єдине, що мені видається, то це повинен бути кровний українець, генетично здоровий, хороший сім’янин, звичайно православний, патріот України тощо.

Кореспондент. У мене вже є пропозиція з цього приводу. Це один з братів Кличків, наприклад пан Віталій.

П.П. Ви знаєте, багато в них є придатного для майбутнього монарха України, але дуже важливий аргумент у них обох відсутній. Це патріотизм України.

Патріотизм це розуміння всеохоплююче, а не вибіркове, як у Кличків. Так, вони своєю спортивною діяльністю примножують славу нашої держави, вони не зреклися громадянства України.

Пан Віталій Кличко проявив себе в Київраді палким патріотом Києва, реально відстоює інтереси киян. Він є хорошим сім’янином, має діточок. Багато чого ще можна хорошого про нього сказати.

Але. Відсутність у душі пана Віталія Кличка націоналістичного вогника, зараження космополітичною маячнею, у всякому разі на цей час, унеможливлює його особу претендувати на короля всіх українців.

Варто замітити пане Євгене – ніхто з них не те що пропонував свою кандидатуру, а й не підозрюють про створення такої ситуації. Адже цей новий політичний проект став відомим вперше саме Сумській обласній організації УНА-УНСО, то зачекаємо подальшого розгортання подій з цього приводу.

Кореспондент. Добре, зачекаємо. Прошу пана, у задекларованій Вами конституції як програми ПП УМ (політичної партії «Українська монархія») є чимало позицій, які в суспільстві викличуть неоднозначну реакцію. Це стосується введення державної цензури, смертної кари, обмеження статків громадян України, можливість набуття ядерного статусу та багато іншого. У зв’язку з цим, чи не вважаєте Ви, що українське суспільство просто «вибухне» від таких декларацій нової політичної сили.

П.П. Пане Євгене, Ви висунули питання, яке потребує значного часу, щоб висказати мою думку з цього приводу. Давайте домовимося, що в наступний раз я відповім Вашому часопису на ці та інші питання, а краще надам Вам повний текст проекту нової Конституції України з монархічним устроєм в нашій державі для оприлюднення. Ось тоді Ви та всі читачі зможуть самі, прочитавши її, скласти свою думку чи позицію з цього приводу.

Кореспондент. Пане Петре, дякую Вам за цікаву розмову.