РОЗУМ
Меню сайта
Категории каталога
Нелегальна міґрація [36]
Хроніка нелегальної міґрації, причини та методи боротьби з нею
"Нова" Европа [25]
Матеріали стосовно ЄС та краху Європейської цивілізації
Україна [36]
Казуси [25]
Статті про різні казуси та дивні речі
Знакові постаті [4]
"Стара" Європа [4]
Вибори [2]
Росія [1]
Наш опрос
Яка форма правління краща?
Всього відповіли: 698

Політологічний блог

uktk

apimage
licorne aio reviews
Главная » Статьи » Політика » Україна

Суперкорпорація Україна

Успішно конкурувати з глобальними безнаціональними корпораціями можуть тільки глобальні національні держави-корпорації.



Чим далі в ліс політичної кризи, тим ясніше на горизонті. Нарешті з’ясували, що справа не тільки в слабких політиках і сильних олігархах. Виявилося, що проблема в дефективності всієї державної машини.

По-перше, ніхто не знає, куди вона їде. Якщо мета держави у звільненні України від українців, то держава суперефективна. Всього 16 років — і без жодного пострілу населення скоротилося на 6 мільйонів. Якщо ж метою є зростання кількості населення та якості його життя, то тут повний провал.

По-друге, невідомо, хто керує державною машиною. Шофер має бути один. А у нас їх багато — двоє офіційних і ще з десяток тіньових. В Україні та за її межами. Дехто вважає, що й цього замало, ще треба 450. Хоча для того, щоб завалити справу, достатньо двох — бо де відповідає більше одного, там не відповідає ніхто.

По-третє, обидва офіційні «шофери» отримують зарплату незалежно від того, як вони працюють. Наприклад, їм ні холодно ні жарко від того, зросте населення на мільйон, чи на стільки ж вимре. Хоч би премію якусь придумали за результатами роботи.

Нарешті, по-четверте, в державі немає жодного дієздатного контролюючого органу. Ну хто повірить, що генеральний прокурор може контролювати Президента й Парламент, які цього ж прокурора й призначають.


Подібні організаційні дефекти бачимо в більшості національних держав світу. Тому вони все більше програють транснаціональним корпораціям. ТНК ламають державні кордони задля вільного пересування робочої сили і капіталу, розкладають культуру і корумпують уряди. Бо національні держави дозволяють з собою це робити.

До речі, у глобальних корпорацій щодо згаданих «чотирьох умов ефективності» все гаразд. Кожна з них має чітко прописану статутну мету та критерії її досягнення. Є голова корпорації, який відповідає за наближення до мети. Його зарплата залежить від досягнутих результатів. А для контролю є незалежна ревізійна комісія, бо обирається всім товариством. Звісно, що й там не все ідеально, але управлінська модель ТНК цілком раціональна.

Ви хочете, щоб наша держава була конкурентоспроможною? Щоб у ході глобалізації українці не були закатаними в асфальт безнаціональними ТНК? Так використайте напрацювання управлінської науки, перевірені передовими корпораціями! Ну немає жодних технічних перешкод, щоб чітко прописати в Конституції мету держави та персональну відповідальність вищих посадовців. Зацікавити їх кінцевими результатами. Всенародно обрати контролюючу гілку влади, зробивши її реально незалежною, авторитетною та дієвою.

Після такої раціоналізації держави можна буде зробити наступний крок — поєднати переваги державного і корпоративного управління. Більше того, створити державу нового типу — «державу-корпорацію», «державу-громаду». Передова організаційна форма відкриває нові можливості.

Лише один приклад. Як ви думаєте, чому більшість сучасних держав не зацікавлені в розвитку системи державної освіти? Чому вона дедалі руйнується навіть у багатих країнах? Тому що це велика і дуже дорога піраміда. В її основі — дошкільна, початкова і середня освіта, де задіяні десятки мільйонів людей і величезні державні витрати. Далі — мільйони людей з вищою освітою. Ще вище — аспіранти, кандидати і доктори наук. Нарешті, на верхівці піраміди — вчені світового рівня. Саме вони здатні принести найбільшу віддачу і тисячократно повернути вкладені в них кошти. Зрозуміло, що реальна вартість такого вченого визначається не його зарплатою, а коштами, вкладеними в нього та в пов’язану з ним частину освітньої піраміди. Його успіх — це результат поєднання його особистих зусиль і зусиль сотень тисяч його співвітчизників.

Проте, згідно з існуючою у світі правовою системою, він може поїхати працювати куди захоче. Наприклад, в іншу державу, яка заплатить йому в десятки разів більше, ніж батьківщина. Це називається «зніманням вершків», адже при цьому не компенсуються суспільні витрати на формування таких фахівців. Тому державі немає сенсу вирощувати «освітнє дерево» з їхньої підготовки — все рівно «плодами» скористається хтось чужий. Це як продавати яблука лише за вартістю їхнього зривання з гілки, без врахування утримання землі та плекання всієї яблуні.

А що пропонує корпоративна держава-громада? По-перше, для її громадян все виховання, навчання, участь у міжнародних конференціях, стажування за кордоном здійснюються за державний кошт. Але все ретельно пораховано. Після досягнення професійних висот громадянин має право працювати де забажає. Якщо його бере на роботу іноземна структура, то вона повинна компенсувати державі-громаді всі витрати на його професійну підготовку. Тоді грабіжницьке «знімання вершків» перетворюється на нормальний «трансфер», подібно до практики професійних клубів. Панове-капіталісти! Вам потрібні наші професіонали? Будь-ласка! Але заплатіть за них гідну ціну.

Що це дає суспільству? По-перше, кожен громадянин корпоративної держави-громади матиме можливість отримати за державний кошт наукову і професійну підготовку світового рівня. «Трансфер» одного такого фахівця дозволяє підготувати десятки нових. Попит на творчих людей у світі стабільно зростає по мірі загострення глобальної кризи, яка щодня породжує нові масштабні проблеми. Для їх вирішення потрібні мільйони високоосвічених, вольових, культурних і творчих професіоналів. Плекання таких людей — світове призначення України, її місія. А їх легальний «трансфер» — головна стаття доходів, яка нам дозволить вибудувати найкращу на планеті систему виховання й освіти.

По-друге, молоді люди, які протягом 25—30 років виховувалися в любові й батьківській турботі в такій українській державі-громаді, ніколи не забудуть своєї Батьківщини. Особливо при сучасних засобах телекомунікацій і транспорту. Це представники України в усьому світі, її багатомільйонні очі, вуха, руки.

Успішно конкурувати з глобальними безнаціональними корпораціями можуть тільки глобальні національні держави-корпорації. Їхня перевага ґрунтується на вдалому поєднанні можливостей національної держави та корпорації. Активами держави є територія, природні ресурси, легітимна армія, мова, етнічна культура, монетарна система. Активами корпорації є раціональна модель управління, надійний захист власності, розвинені правові процедури.

Тому всесвітня національна держава-корпорація — це чергова еволюційна форма самоорганізації етнічних спільнот. У світі третього тисячоліття домінуватиме та нація, яка першою створить всесвітню національну державу-громаду.

Источник: http://observer.sd.org.ua/news.php?id=12246
Категория: Україна | Добавил: rozum (16.07.2007) | Автор: Ігор Каганець
Просмотров: 915 | Рейтинг: 0.0/0 |

Всего комментариев: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
Статистика

Copyright MyCorp © 2017