Михайло Притула.

Присягаюсь, що зроблю все можливе, щоб ніхто з народу не бідував.

Для мене – це мета життя.

Кілька тижнів тому ця стаття не мала б жодного сенсу – за багатоголосим хором брехунів, які захоплено до безтями та з безглуздим обличчям обіцяли Вам невідомо що. І невідомо на що сподівались, бездумно критикуючи дійсно важливе і нав’язуючи дискусію про другорядне.

Сьогодні я дивлюся на нас і вже навіть не знаю, хто ми. Величезна кількість версій і суперечок, як ядучий дим від гною, сховали істину. І я вже не знаю, хто герой, а хто не герой...

Дискусії на догоду кон'юнктурі про минулі заслуги й гріхи приховують важливість простого завдання - стати великим народом. Важливість цього завдання має припинити всі суперечки й амбіції. Дуже важливо кожному з нас знайти опору в майбутньому, а не в минулому. Тим більше, що в нашій країні минуле - непередбачуване.

Тільки великі народи переживають тисячоліття, і через сотні років їм немає потреби себе перейменовувати або шукати свою ідентичність та історію.

Тільки великі народи мають право називатися Народом з великої букви, тому що мають свою місію на Землі, і тому пам'ять про них не стане попелом.

Тільки ставши Народом, ми позбавимо своїх нащадків від ходіння по колу в пошуках своєї історії.

Саме великим Народам довіряють свої гроші українські бізнесмени - їхні гроші працюють на економіку великих Народів. Та й самі олігархи воліють жити серед Народів. Так що там олігархи? Пересічний громадянин України норовить виїхати на ПМЖ, щоб хоча б жити й працювати разом з яким-небудь дійсним Народом.

А сьогодні ми лише населення України. Тому що справжні Народи можуть протистояти зовнішній загрозі, зберігати свою спадщину, а ми, як бачимо, ні. Справжні Народи будують свої країни. Ми будуємо чужі. Справжні Народи бережуть своїх жінок. Наших жінок «бережуть» інші народи на просторах Європи й Азії...

Ми ще не заслужили цього великого права - бути Народом.

Саме це завдання стоїть зараз перед нами - стати великим Народом. Важливіше даного завдання немає і не може бути на сьогоднішній день. Навіть Місію для Народу зараз не знайти, тому що немає Народу...

Зовсім не має значення - яким саме народом Ви не стали вчора. Не має значення, ким ви вважали себе вчора, якщо сьогодні ви не знаєте, хто Ви.

Абсолютно важливо, як і яким Народом ми станемо сьогодні й завтра.

У всьому, що стосується Народу - його життя, розвитку, самосвідомості - немає й не може бути місця  поспіху, жартам, ілюзіям, припущенням.

Так само як будь-яким твердженням, що не мають достовірного джерела знань. Тим більше, якщо першопричиною таких висловлювань став егоїзм - прагнення до лідерства, посади, грошей, слави або страх.

Людина егоїстична по своїй природі. Є два способи об'єднання людей:

1. Заснований на страхові, коли люди, подібно горіхам у мішку, стискуються силою зовнішньої небезпеки, силою зовнішніх обставин.

2. Заснований на добровільному альтруїстичному бажанні стати єдиним зі своїм Народом. Заради того, щоб усім разом було добре.

Найважливіший урок для всіх, прагнучих до влади:

Одержання й утримання влади можливо тільки через єдність. Немає єдності - немає влади.

Спасибі Партії регіонів - саме вона продемонструвала всім цю просту істину, показавши світові зразок згуртованості і єдності.

Єдності, побудованій на твердій дисципліні, ієрархії підпорядкованості. Єдності, заснованій на особистій відповідальності й страхові втрати чого-небудь дорогоцінного.

Так що радійте - перемогла єдність. Саме єдність перемогла егоїзм, амбіції, жадібність, навіженство й божевілля.

Час згадати ностальгію по СРСР. У СРСР не було місця Богу. Але була єдність. Змушений визнати - єдність у СРСР було завдяки Сталіну. Точніше - страхові, що насаджувала система, досить далека від альтруїзму. Так, порядок установлений системою породжував єдність, і як наслідок єдності - альтруїзм у деякій частині людей.

І пам'ять саме про цей альтруїзм змушує з ностальгією згадувати те добре, що було. Це особливості людської душі - пам'ятати все гарне, що вдалося спробувати хоч один раз і прагнути до нього. Справді, не будете ж Ви сповна розуму й у здоровому глузді прагнути до розстрілів і ув’язнення в табори на далеку Північ.

Отут небезпека й пастка. Джерело тієї єдності - страх.

Тому що прагнучи до альтруїзму й при цьому - безпідставно пов'язуючи Сталіна з альтруїзмом і єдністю народу, ви ризикуєте одержати зовсім не альтруїзм. Ви ризикуєте одержати нову систему страху на свою голову.

Отже, треба вміти розрізняти єдність на основі страху, і єдність на основі альтруїзму й не дозволити собі помилитися, що дуже легко, тому що з екранів телевізорів часто чуємо людей, що не вміють відрізнити одне від іншого.

Правильний шлях - шлях до єдності на основі альтруїзму. Це дійсно те, до чого ми всі прагнемо. Адже ніхто не скаже, що єдність, взаємодопомога, дбайливе ставлення один до одного, взаємовиручка, підтримка один одного - це погано.

Був недавно в нас президент Ющенко. Він намагався кріпити єдність універсалами. Намір - прекрасний.

Але «Універсал» - це не та марка цементу, що може з'єднати наші серця.

Видно не знав товариш Ющенко, що принципово неможливо з'єднати єдністю тих, хто має великий егоїзм і вирощує його в собі. А після того, як егоїзм лідерів був вигодуваний всенародною підтримкою - не було ніякої сили, що могла б втримати амбіції цих людей.

Тому що такою силою може бути або їхнє власне бажання стати альтруїстами й досягти єдності в ім'я великої мети - стати Народом, або по рецепту товариша Сталіна - страх. Третього, на жаль, не дано.

Його приклад усім нам наука. Швидше за все, під тиском страху втрати всього, гнані обставинами й безвихіддю, демократи знову зберуться навколо Ющенко. Але це буде те ж саме квазі-єдинство по примусу, викликане зовнішньою силою, а тому - недовговічне. Така квазі-єдність не може створити Народ.

Люди, що бажають і здатні створити Народ, сьогодні роз'єднані й розкидані в сторони їхнім власним егоїзмом. Таких людей мало. Їх взагалі не може бути багато. Їхня єдність - крок номер 1. Завдання номер 1. Не партія, не гасло, не програма, написана за 100 доларів базікою-експертом. Це другорядні речі. Єдність особистостей, здатних об'єднатися, поручитися один за одного, реалізувати право Народу - от сьогоднішній порядок денний.

Немає сенсу боротись за владу, якщо ця влада не стане принципово новою.

Нову систему влади можуть створити тільки нові люди, із принципово іншим мисленням, що прагнуть до об'єднання на основі альтруїзму.

Якщо немає цього внутрішнього початку - ніякі зовнішні прояви, ніякі зовнішні структури не дадуть Вам бажаного результату. Ви будете працювати на когось, якщо міжособистісні стосунки в Народі не будуть засновані на взаємних альтруїзмі й повазі. У кожному місці, точці прояву Вашого егоїзму, Ваших амбіцій і Вашого фінансового або кар'єрного інтересу, відразу виникне тінь - тінь того, хто забере у Вас більшу частину того, що Ви заробили. Так, як це відбувається зараз.

Не маючи підтримки товаришів, не маючи ніякого поручництва, боячись один одного, Ви виявляєтеся абсолютно беззахисними перед тими, хто забирає у Вас Ваш час, благополуччя, надбання, а в цілому - майбутнє.

Щоб стати Народом ми повинні мати ту силу, що безкорисливо дають нам наші товариші, люди, які можуть за нас поручитися. Саме їхня присутність у нашому житті піднімає нас, дає нам можливість реалізувати свої таланти й задовольнити свої потреби.

Тільки єдність є джерелом сили в нашому світі.

Сьогодні чоловіки зобов'язані об'єднатися, щоб стати Народом. За власним бажанням, виходячи із самих маленьких іскорок альтруїзму у своїй душі, не очікуючи початку дії непереборної  сили зовнішніх обставин.

Національна ідея, що згуртує нас, проста: "Кожний з нас зробить все можливе, щоб ніхто з народу не бідував".

Це національна ідея, перевірена тисячоріччями, війнами, кров'ю. Народ, що прийняв її, пройшов всі мислимі й немислимі випробування.

Носіїв цієї ідеї не може бути багато, лише деяка, мала частина народу, які об'єднавшись на основі свідомого альтруїзму й взаємодопомоги, стануть "точкою кристалізації".

Ця ідея, прийнята Народом, буде реалізована через соціальний лад - типу "шведського соціалізму" (норвезького, німецького) з наймогутнішою соціальною взаємодопомогою, тому що закон один для всіх: "ніхто не повинен бідувати".

Дам відповідь на кілька актуальних питань.

Коли програє Партія Регіонів?

Не раніше, ніж у суспільстві з'явиться сила, що перевершує по своїй єдності Партію регіонів.

Які умови появи такої сили?

Посилення зовнішнього тиску на колишніх демократів. Ослаблення Партії Регіонів через розвиток внутрішнього егоїзму й недоліку ресурсів.

Умови довголіття Партії Регіонів:

Не підсилювати тиск вище тієї межі, що викличе масове невдоволення й згуртування мас.

Перевести єдність усередині Партії Регіонів на альтруїстичну основу. Тримати баланс між апетитом партії й наявністю корму, щоб егоїстичні бажання не роздирали партію. Прибуток вирішувати за рахунок підвищення ефективності творчої праці, а не за рахунок відбору останнього майна.

Виходить проста система - якщо Партія Регіонів не стає передовою силою суспільства й не вдосконалюється - на зміну їй прийдуть ті, хто зміг об'єднатися.

І зовсім не має значення, що "колишні" тепер роз'єднані, морально знищені і перебувають нижче плінтуса.

Ви не бачите Лідера? Він з'явиться за три дні. І для ПР абсолютно неважливо, хто ним буде - він буде чужим і агресивним.

І я особисто найменше хочу саме такого розвитку подій для своєї країни. Тому що така єдність недовгочасна, викликана егоїстичним наміром і тому - приречена на смерть.