З окупацією Росією Криму та активною підтримкою терористів на сході України впав не лише міф про братерство українського та російського народів, впали та вщент зруйновані будь-які ідеї слов'янства, панславізму, всеслов'янства під проводом Росії.

Проросійські активісти ненавидять Україну та все українське, але ще трохи більше вони ненавидять Америку. Звісно, для багатьох з них ворожість до США – це історична ненависть часів СРСР, дехто дивиться глибше та знаходить начебто ідеологічні підстави своєї ненависті в ілюзорному протистоянні однополярному світу, критиці демократії західного зразка, плану Даллеса, масонах, тіньових урядах та секретних клубах. Проросійські адепти вбачають Америку винною у Майдані та у війні. На відміну від України, яку вони вважають що перемогли б без проблем, Америка для них – це страшний та підступний ворог, який здатний зруйнувати Росію – отже й ненависть набагато емоційніша.

У росіян та їх окремих прибічників-європейців зараз модно говорити про геополітику. Але прості питання розставляють все по місцях. Це Америка радила колишньому президенту Януковичу розігнати Майдан? Це Америка прихистила у себе злочинця-Януковича? Це Америка окупувала Крим? Це Америка підтримує усіма способами терористів, які хочуть зруйнувати територіальну цілісніть України, яка вже і без того порушена Росією? Проросійські активісти не зрозуміють цього, адже вони не дивляться і не можуть подивитись на ситуацію з української точки зору. Могутність та примноження російських територій – та підстава, яка виправдовує будь-яку окупацію, будь-які злочини – це позиція пропутінських росіян та їх сателітів. Багато з них готові на Третю Світову війну заради такого загарбання територій. Хоча це не заважає їм час від часу повторювати тезу, що війна вигідна Америці для підняття економіки та продажу зброї... Але хто ж тоді є провокатором, “агентом ЦРУ”, хто вже створив не один привід (окупація Криму, підтримка терористів тощо) для початку масштабної війни з Україною? Хто безповоротно розсварив два найбільші слов'янські народи? Росія. Путін.

Треба зауважити, що до окупації Криму багато українців (і навіть націоналістів) не мали нічого проти Великої Росії, звісно якби ця Росія не стверджувалась би за рахунок України. Але окупація Криму та нагнітання сепаратизму серед плебеїв на сході України – це було як удар нижче пояса в той момент, коли Янукович втік, а нова влада ще не в повну міру опанувала ситуацію. Це було болісним потрясінням для всіх українців, які не вважали Росію ворогом. Це – шок та відчуття ганьби для росіян з українським громадянством, які лояльні до України. Саме Росія під проводом Путіна, а не Америка чи будь-які інші сили – вбила клин між нами, і хоча великої стіни на наших кордонах ще немає, психологічну та ідеологічну стіну не можна не помітити.

Росія – орда, а не слов'янська країна

Існує багато літератури, яка викриває ординську суть Московії, позбавляючи її вікових досягнень московської пропаганди. Країна Моксель... Можливо, це наш недолік, що ми мало уваги приділяли поширенню такої літератури, мало уваги приділяли роботі зі слов'янським елементом в Росії, в тому числі й з багатьма українцями, які живуть на просторах Московії. Державно-побутова пропагандистська машина виявилась сильнішою за правду. Не будемо зараз вдаватись в деталі цієї літератури, краще надамо слово російським ідеологам, які поділяли ці ж ідеї, стверджуючи, що Москва – спадкоємниця Золотої Орди та не має нічого спільного з Київської Руссю.

“Россия подлинная, Россия историческая, древняя, невыдуманная славянская или варяжско-славянская, а настоящая русско-туранская Россия-Евразия, преемница великого наследия Чингисхана. Заговорили на своих признанных теперь официальными языках разные туранские народы: татары, киргизы, башкиры, чуваши, якуты, буряты, монголы, – стали участвовать наравне с русскими в общегосударственном строительстве; и на самих русских физиономиях, раньше казавшихся чисто славянскими, теперь замечаешь что-то тоже туранское; в самом русском языке зазвучали какие-то новые звукосочетания, тоже «варварские», тоже туранские. Словно по всей России опять, как семьсот лет тому назад, запахло жженым кизяком, конским потом, верблюжьей шерстью – туранским кочевьем. И встает над Россией тень великого Чингисхана, объединителя Евразии…”

(Николай Трубецкой “Взгляд на русскую историю не с Запада, а с Востока”)

Ці слова, написані 100 років тому актуальні і в наш час. Я думаю, що і в наші дні Трубєцкой констатував би запах лайна як від російських медіа, так від цілком реальних російських “кочівників”, які прагнуть створити свої кочеві республіки. Тільки якщо для європейців – це огидно та небезпечно, для справжніх ідейних євразійців – це предмет гордості та самобутності. Що ж, принаймні вони щирі в тому, що Росія – не слов'янська, а ординська країна, яка хоче загнати в рабство всіх слов'ян, і українці – перша жертва цієї ординської псевдоімперії. Москва – це = не Третій Рим, це – Третій Ринок. Базар. Вже не Європа, але ще не Азія.

Ці ж ідеї євразійства активно пропагує “один з ідеологів Путіна” Олександр Дугін, який після російської агресії в Україні вийшов з маргінесу в мейнстрім. І сам він і його друзі з гордістю називають його новим Распутіним, в зовнішньому вигляді й справді є щось схоже. Дугін з начебто респектабельного професора перетворився в агресивну істеричку, закликаючи всіх росіян йти воювати, а Путіна ввести війська. Він користується повагою і проросійських фанатиків з усього світу і намагається впливати на “еліту” сепаратистів, наприклад на колишнього діда мороза по виклику Губарєва, який начебто є одним з лідерів ДНР і на фоні п'яного бидла справляє враження інтелектуала (в одному з інтерв'ю назвав прізвище Хантінгтона). Але ми пам'ятаємо, чим закінчив Распутін, така ж швидше за все і доля Дугіна: пристрелять свої ж, бо амбітна, активна і неадекватна істеричка заважатиме олігархам проводити свою політику. Поки не заважає, поки вона потрібна...

Україна – серцевинна країна всіх слов'янств

Росія (Московія) попри всю активну роботу своїх дипломатів, попри величезні фінансові затрати для покращення свого іміджу за кордоном, стає світовим ізгоєм. З усіх слов'ян лише частково серби та білоруси їх підтримують. Частково. Швидше за інерцією та через акцент на православ'ї, хоча серед тих, хто воює за терористів на сході України ідейних православних – меншість. Більше можна побачити чеченів-кадирівців, професійних військових та вбивць, найнижчу соціальну чернь, якій гроші та автомат пообіцяли новий драйв та підняття статусу і самооцінки.

В той самий час серед українців є ідейні добровольці з інших європейських країн, в тому числі й слов'янських. Багато росіян воюють в батальоні Азов, вони воюють не лише за Україну зараз, а за Росію для русскіх в майбутньому. Так, саме русскіх в етнічному плані, на противагу терміну “росіянин”, який для них звучить як образа. Коли режим Путіна впаде, є шанс, що на теренах Росії постануть інші держави, які не будуть ні анти-українськими, ні загарбницькими в принципі. Так, Майдан в Росії поки важко уявити, можливо буде ідеологічна війна, ріки крові, економічний спад, та сепаратистські тенденції в самій Росії будуть лише збільшуватись. Для України очевидно, що Росія така як є зараз – це постійна небезпека, постійна напруга на кордонах, постійна присутність російських агентів в Україні. Лише слабка, маленька Московія або кілька пост-російських держав даватимуть змогу повести діалог іншим чином, де Україна не буде в ролі молодшого брата. В такій пост-російській дійсності, Україна зможе бути певним протектором слов'янських держав колишньої Росії, зможе об'єднати своїм лідерством всіх слов'ян, які потребуватимуть захисту чи від ординського впливу, чи від інших небезпек.

Вистоявши в сучасному протистоянні, Україна зможе стати серцевинною, центральною державою православної цивілізації та регіональним лідером Балто-Чорноморської Вісі. Зараз проти цього виступає основний ворог – Росія (Московія) – ворог всіх слов'ян.

Джерело: LB.ua http://blogs.lb.ua/andriy_voloshyn/274733_rosiya-vorog_vsih_slovyan.html