12 липня на мобілізаційній базі батальйону «Азов» Святослав Вишинський – філософ, керівник міждисциплінарного проекту “Politosophia” – за сприяння голови київської крайової організації Соціал-Національної Асамблеї Ігоря Криворучка й координатора події Едуарда Юрченка прочитав довгоочікувану лекцію про символізм хреста й похідних символів на зразок Чорного Сонця та «Ідеї Нації» (знак Соціал-Національної Асамблеї), обидва з яких фігурують в пропагандивній атрибутиці «Азову», а Чорне Сонце, так само як і символи кельтського хреста, Siegrune, Wolfsangel та ін. давно стали езотеричною візитівкою правого руху по всьому світу.

Мотив, яким керувався автор при обранні теми свого виступу – розкрити глибший метафізичний зміст цих символів, який не завжди усвідомлюється правими, які беруть їх на озброєння. Варто віддати належне бійцям «Азову», що охоче зібралися на лекцію відразу після тренування, – на відміну від присутніх на заході колег Святослава Вишинського по гуманітарному цеху, більшість з них не володіють спеціальними знаннями у сфері метафізики та інтегрального традиціоналізму, однак з честю витримали насичену термінологією та референціями до різноманітних міфологічних та релігійних систем світу 2-х годинну лекцію у людному приміщенні.

Зміст самої лекції, прив’язаної до графічних схем, які з’являлися на дошці мірою розгортання викладу, немає сенсу переказувати, тож чекаємо на відеозапис лекції, люб’язно здійснений Сергієм Вакулою. Аби хоча б приблизно уявити масив інформації, запропонований увазі слухачів, варто взяти до відома, що розкриття символізму хреста розпочалося з геометрично-арифметичних викладок істин піфагорійської сакральної нумерології, що ілюструють єдність часу та простору в традиційному світосприйнятті: так, з точки (одиниці), яка породжує навколо себе площину (нуль, або протиставлене собі інше, а отже, ще одну одиницю), утворюється двійка, яка в сумі з одиницею дає трійку, що, в свою чергу, породжує «всю тьму речей», словами з «Дао Де Цзину».  

Космогонічна логіка піфагорійців була згадана автором саме для того, щоб показати, як з точки утворюється хрест і коло, і простір перетікає в час (породження Ураном бога часу Кроноса у грецькій міфології): рухаючись по колу за годинниковою стрілкою, Святослав Вишинський пояснив значення кожного із секторів у перспективі паралелізму  добового, календарного та історичного циклу (згідно з циклічною концепцією історії). Йдеться про народження Чорного Сонця, його схід і перетворення на сяюче та випромінююче сонце, зеніт і захід в добовому циклі; пори року й точки зимового і літнього сонцестояння та весняного й осіннього рівнодення в календарному та великі періоди в історичному циклі (віки Гесіода чи індійські юги, згідно з системою обчислення яких ми живемо в залізному віці, або Калі-юзі).

Цей паралелізм автор доповнив аналізом чотирьох індійських каст чи варн, згідно з яким Чорному Сонцю відповідає жрецька каста, сакральне знання й влада над собою (або подвижництво монахів у християнській оптиці, якими часто ставали колишні козаки); сектору «Схід» у добовому циклі – каста кшатріїв, червоний колір та мотив роздвоєння, завоювання, боротьби й експансії, а також кохання; далі за логікою деволюції йде каста вайш’я (торговців) та шудр, що має свій аналог і в історичній площині згідно з Рене Геноном: повстання кшатріїв проти брахманів, далі повстання торговців проти воїнів-царів (скажімо, буржуазні революції), й, нарешті, повстання чистої кількості проти ієрархії, повстання шудр (пролетарська революція). Цей самий символізм справджується й для чоловічо-жіночої оптики: центру відповідає андрогін, що, на відміну від гермафродита, означає стан первинної недиференційованості на чоловіче й жіноче начало.

Кожну опорну точку кола в перспективі перелічених систем координат, у свою чергу, було прокоментовано сюжетами із різних міфологій та релігійних вчень, причому християнський символізм здебільшого накладався на древніші язичницькі мотиви. Підключивши погляд з північного або південного полюса кола, тепер вже кулі, Святослав Вишинський прокоментував взаємопов’язаний символізм правосторонньої й лівосторонньої свастик, а також езотеричних шляхів Правої та Лівої руки. На базі семантично перенавантаженого «кельтського хреста» на дошці, який тепер говорить так багато, було розглянуто решту ключових символів – Siegrune, Wolfsangel, Ідею Нації, тризуб, петровський хрест з півмісяцем, шестикутну зірку. Побудова бійців батальйону на плацу завершила лекцію філософа, яка, складалось таке враження, могла тривати нескінченно.

Пізніше у ході обговорення я задала питання: який же все-таки аспект символізму Чорного Сонця найважливіший для правого руху, чим пояснити його популярність й мало не культове значення у молодіжних правих колах? Святослав Вишинський пов’язав це з езотеричними працями знаних у правих середовищах Мігеля Серрано та Савітрі Деві, хоча погодився з моїм припущенням про те, що суто інтуїтивно Чорне Сонце сприймається в контексті високо шанованої правими скандинавської есхатології, яка дає передчуття нового циклу й оновлення світу після Рагнарьоку (останньої битви, під час якої вовк Фенрір з’їдає сонце) та надихає на щоденну боротьбу в ім’я наближення цього сакраментального відродження.

Олена Семеняка