Кореспондент газети «Наступ»: Друже Олег, що за події сьогодні відбувалися у Харкові, учасником яких, за нашою інформацією, Вам довелося бути?

Однороженко Олег: Сьогодні на вченій раді з захисту дисертацій з історії України при Харківському національному університеті ім. Каразіна відбувався захист дисертації відомого у вузьких колах професійного борця з Українцями, штатного провокатора СБУ, афашного діяча Олексія Корнєва, що відомий своїми наклепами та політичними доносами на різноманітні патріотичні Українські організації та діячів національного руху.

Кореспондент: Що за тема дисертації та як проходив її захист?

Однороженко: Тема була присвячена антиукраїнському терору на Харківщині наприкінці 20-х – на початку 30-х рр. ХХ ст., у першу чергу Голодомору 1932–1933 рр. Тема безумовно актуальна, але Олексій Корнєв підійшов до її вирішення вкрай нефахово та заангажовано. У декількох рецензентів виникли підозри в оригінальності його дослідження, оскільки дисертація на подібну тему була захищена у Харкові ще у 1999 р. При цьому О. Корнєв про існування цього дисертаційного дослідження у авторефераті своєї дисертації жодним словом не згадав. Рецензенти знайшли безліч вад у дослідженні О. Корнєва, а чотири з них дали негативні відгуки. Під час публічного захисту мною було задано додатково близько двох десятків питань, на які я так і не дістав відповіді. Але головне, що О. Корнєва у авторефераті жодного разу не визначив Голодомор геноцидом Української нації.

Кореспондент: Які були відповіді О. Корнєва на ці питання і зауваження?

Однороженко: Жодної виразної відповіді на них я не почув. О. Корнєв весь час істерично заявляв про «злочинну змову», намір «подати в суд за образу честі та гідності» і тому подібні речі, що жодним чином не стосувалися теми дисертації. В цілому було явне бажання перевести суто наукову дискусію у навколо політичну площину. Думаю, більш докладно про дисертацію О. Корнєва та її захист я напишу в найближчі дні.

Кореспондент: Добре. А що за бійка відбулася під час захисту?

Однороженко: Ну, власне, коли вже процедура захисту добігала кінця й почалася публічна дискусія на мене зробили спробу нападу наші старі «друзі» калобєси (Олександр Калюка, Антон Бестаєв та інші). Я сидів за столом посередині аудиторії та вів дискусію з одним з членів вченої ради. У цей час з двох боків на мене вилили томатний сік. Я повернувся праворуч і в цей час дістав струмінь з газового балончика в обличчя. Водночас ліворуч від себе я почув голос Олександра Калюки, який радісно верещав, що ось нарешті вони мене спіймали. Я миттєво підхопився на ноги, виштовхнув Калюку з проходу між столами та, схопивши стілець, поцілив йому в голову. Калюка впав на одне коліно та почав швидко повзти до дверей аудиторії. У цей час я ще раз вдарив його стільцем. Він підхопився і побіг з аудиторії, а за ним і решта «мобу», що складався з 5–7 осіб. Я спробував наздогнати їх у коридорі, але вони виявилися значно кращими бігунами, ніж бійцями.

Кореспондент: Ви були самі? Чому поруч не було нікого з членів Організації?

Однороженко: Я принципово прийшов на захист один, попри те що багато членів Організації виявляли бажання прийняти участь у заході. Адже у зворотньому випадку О. Корнєв безсумнівно почав би галасувати з приводу здійснення на нього тиску або написав би купу заяв і доносів в органи окупаційної влади.

Кореспондент: Хто, на Вашу думку, є організатором цього нападу?

Однороженко: Без сумніву, за організацією нападу стоїть О. Корнєв, який єдиний міг повідомити калобєсів про мою присутність на захисті (крім нього про це знали лише деякі члени вченої ради). Зрозуміло що калобєси, з огляду на розумову недорозвиненість, не могли потрапити на такий захід як захист дисертації з власної ініціативи.

Кореспондент: Чи будете Ви подавати відповідні заяви до компетентних органів.

Однороженко: Не знаю навіть, що й відповісти. Ви мене просто ображаєте такими питаннями. «Я харківський студент, а не Корнєв». Ви маєте знати, що Соціал-Націоналісти не співпрацюють з органами окупаційної влади, і відповідно не пишуть жодних заяв у т. зв. «компетентні органи». Свої проблеми ми вирішуємо самі. Тим більше, що у даному випадку фізично потерпілими є калобєси. Їхня чисельна перевага і підступний напад зі спини нічого не важить. Бо наше діло «праве» і перемога за будь-яких розкладів усе одно буде за нами. Писати заяви і політичні доноси це справа корнєвих і калобєсів.

Кореспондент: Що Ви маєте на увазі?

Однороженко: Думаю Ви знаєте про всі випадки політичних доносів з боку Корнєва за останні чотири роки, або свідчення Калюки і Бєстаєва в СБУ, міліції та судах проти лідерів і членів Організації. А сьогодні, вже надвечір, я прочитав просто таки «шедевральний» політичний донос О. Корнєва прокурору Харківської області (http://nn.kh.ua/?p=1269#more-1269), в якому він вимагає від прокурора Г.Є. Тюріна, щоб той змусив академічні інститути (історії України та археографії) звільнити з роботи всіх тих хто написав на його дисертацію негативні відгуки, «надати письмову довідку, яке дослідницьке поле належить до їхньої компетенції», «здійснити вилучення до 21 червня 2013 р. зі спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 ХНУ імені В.Н. Каразіна незаконно наданих через зловживання службовим становищем негативних відгуків» і т.д. Це вже знаєте перепльовує навіть найгірші радянські стандарти політичних репресій. Навіть у ті часи не в компетенції прокурора було звільняти наукових працівників з роботи в академічних установах, а тим більше вилучати негативні відгуки зі спеціалізованих вчених рад.

Кореспондент: Невже Ви справді не мали права писати відгук на дисертацію О. Корнєва?

Однороженко: Звичайно мав. Відгук на автореферат дисертації може написати хто завгодно. Так само, як і будь-яка особа може брати участь у обговоренні дисертації під час її публічного захисту. І звичайно до «дослідницького поля» моєї «компетенції» належить не лише тема захищеної кандидатської чи докторської дисертації. Адже у справжнього науковця мають бути максимально різносторонні інтереси. Та й з формальної точки зору, я, як доктор історичних наук, маю не лише право, але й обов’язок, писати фахові відгуки на різноманітні дослідження. Що й роблю досить регулярно. Знову ж таки, як член вченої ради із захисту дисертацій, я даю фахову оцінку дуже різним за тематикою науковим роботам, і це також є моїм прямим обов’язком. Сентенції О. Корнєва свідчать лише про його неадекватне сприйняття дійсності й те що він слабко орієнтується в організації наукового процесу. Власне ці сміховинні звернення до прокуратури за допомогою у захисті дисертації, як і організація нападу калобєсів, є лише показником явної профнепридатності О. Корнєва, який побоявся наукової дискусії, щодо своєї дисертаційної роботи. Це й зрозуміло, адже дисертацію, що має ознаки вторинності та плагіату, фальсифікує історію України, мабуть дійсно можна захистити лише за допомогою прокуратури або найнятих провокаторів. Утім, у випадку з О. Корнєвим, навіть ці методи не спрацювали.

Кореспондент: Дякую за розмову.

Однороженко: Слава Україні! Перемога буде за нами!

Матеріал передруковано з сайту Соціал-Національної Асамблеї http://sna.in.ua/archives/17634