Православ’я

1. Що привело вас до прийняття Православ’я?

Будучи підлітком я відчував деяку відразу до Християнства і експериментував з різного роду азійськими медитативними практиками та філософськими вченнями. Така, сказати, метафізична мандрівка на Схід була викликана моїм досвідом споглядання ницого лицемірства Високої Англіканської церкви, де я спостерігав лише пишні церемонії позбавлені внутрішнього змісту. Не було навіть ознак якихось змін в серцях вірних, не було жодних духовних дороговказів чи боротьби, самі тільки ритуали та моралізаторство. Ще замолоду мене огортало гнітюче відчуття якогось фундаментального збою в західному суспільстві, однак за браком словникового запасу та знань щоб точно описати в чому полягав цей дефект. Відчуття відрази та жаху до масової культури поєднувались з бажанням втечі, спершу під тінь дерев та в ліси на період перебування в роздумах, а згодом до втечі до метафізичного прихистку духовного шляху, який тоді здававсь мені не спаплюженим матеріалізмом та занепадництвом, що оточувало мене.

Багатьом пристойним людям на Заході властиве відчуття того, що якісь сили пригнічують наші країни, й ці люди шукають виходу, однак перенасичення екзистенційними тривогами спрямовує їх в небезпечному, чи в крайньому разі, не спасительному напрямі. Одні звинувачують (і в дечому правильно) капіталізм, і вступають до лівацьких рухів, інші долучаються до культів чи іноземних віровчень, розглядаючи власних релігійних лідерів як безнадійно зіпсовану частину того, що нечітко і невизначено позначається як «система». Критика режиму політичними і альтеративними релігійними системами часто є правильною, але поглянувши ближче на пропоновані ними рішення, вони видавались мені огидними й позбавленими всякої логіки, а активісти та прихильники взагалі викликали приступи блювоти.

За періодом глибокої депресії в поєднанні з п’янством та вживанням марихуани, прийшло моє розчарування релігіями Сходу, які намагався сповідувати. Я був в пошуках короткого шляху до автентичного духовного досвіду без аскетизму та послуху до авторитетів. Я не встановлював для себе тоді жодного закону.

Одного вечора мені на око потрапила ікона Божої Матері, яку мій батько придбав в Ґластонбері ще тоді, коли я перебував в Англіканській церкві. Я почувався наче вона пильно дивилась на мене зі співчуттям, і спонукала мене поклонитись її Синові, який міг би помогти мені в цей жахливий період мого життя. Одразу після цієї події, я почав читати писання і відвідувати древні церкви, захоплюючись естетичною величчю, на яку я так довго не звертав уваги. Для мене швидко стало ясним, що ці церкви стали просто музеями, а істинне призначення цих величних споруд давно забуте.
В 2003 році я почав відвідувати Грецьку православну церкву, а відтак прийняв там хрещення, оскільки розглядав його найбільш автентичним з точки зору традиції. Тільки в останні роки, після зустрічі з правдивими і святими старцями, я почав намагатись жити в справжній православним спосіб, оскільки до того, я ще перебував в полоні багатьох хибних уявлень та шкідливих звичок з мого старого життя.

Я все ще борюся та вчуся. Я тепер знаю, що мій досвід в лісі є Логосом, що втіливсь в Господі нашому Ісусі Христі.

2. Яке ваше бачення сучасного стану православних церков?

Мушу сказати, досить таки безрадісне. Всі патріархати погрузли в різній степені в єресі екуменізму. В мене викликає огиду ставлення бандитів з Константинопольського патріархату до монахів Есфігмену. Пророцтво блаженної пам’яті Серафима Роуза про прихід «Світового Православ’я», яке переступить прірву культурного занепаду та секулярного суспільства збувається. Я думаю ми побачимо ситуацію схожу до часів Ніконівського розколу, коли прадавню віру берегтимуть маленькі громади вірян.

3. Існує думка, яка твердить, що Християнство в сучасній Європі є заслабке і не становить собою анти-системного руху. Чи може це бути, поміж іншими причинами, приводом того, що багато націоналістів стають язичниками, атеїстами, тощо?

Провідні церкви сьогодні прийняли те, що я називає «теологією компромісу», іншими словами змінили свою віру за секулярними інтелектуальними трендами. З цієї точки зору церкви стали засобами пропаганди для чинних режимів. Міжрелігійний діалог, зневажений крихітною меншиною католиків-традиціоналістів, прагне на ґрунті, зверненого на самого себе, всеоохопного гуманізму, звести різноманітні світові релігії до набору моралістичних, ліберальних загальних фраз, неприйнятних для традиціоналістів будь-якої віри. Те, що Сеїд Хусейн Наср назвав внутрішнім виміром традиційних релігій повністю ігнорується, оскільки не узгоджується з індивідуалістичними припущеннями щодо людини. Лібералізм – це те, що в древніх філософіях позначалось словами: logismoi, maya, dunya, або ж просто – омана.

Витоки цієї проблеми лежать в Реформації, яка завдали докорінних змін в свідомості та суспільної структури. Діячі Реформації розглядали індивідуального вірянина, не вкоріненого в церковну традицію, як такого, що здатен сам трактувати значення Писання і досягати правдивих висновків через його ізольований зв’язок з Христом. В найрадикальніший модульностях, духовенство вже не має жодної значущої суспільної ролі, а в культурі панують економічні інтереси. Пізніше, ці зміни були несвідомо розбудовані, однак в секуляризованому вигляді в добу Просвітництва, головне теоретики якого розвинули особисті права, секуляризацію, та редукціоністську концепцію людини, що формується через економічні умови. Хіліатистична нісенітниця так поширена в радикальних культах часів Реформації була, відтак, проголошена в мріях про наукове та раціоналістичне світле майбутнє. Мало того, що фальшиве «християнство» є слабким в Європі, воно ще й відповідальне за умови, які традиціоналісти прагнуть відкинути.

4. Яку роль може відіграти Православ’я в відродженні Європейської цивілізації?

Будучи прихильником філософії Шпенглера, я стверджую, що європейці нині суть бомжами на культурних руїнах мертвої цивілізації. Православ’я може дати духовну втіху тим небагатьом, хто відчуває тяглість свого прадавнього коріння.

Гендерні питання

5. Яку роль відіграє фемінізм та демаскулінізація чоловіків у занепаді Європейської цивілізації?

Даоська філософія, на якій ґрунтується традиційна китайська медицина, вчить нас, що дисбаланс жіночого і чоловічого начал приводить людське тіло в хворобливий стан, цей принцип застосовний також і до суспільних утворень. Якщо в суспільстві занадто сильно переважають чоловічі риси в ньому бракує жалості та співчуття, що виливається в бруталізації народу; якщо ж культура набуває занадто жіночих рис воно слабне і стає беззахисним до агресії ззовні. На Заході надмірна перевага принципу жіночої жалості, що проявляється в нескінченному списку «прав» всіляких меншин, іммігрантів, тих хто в якийсь спосіб постає як жертва є патологічною переорієнтацією материнського інстинкту, якому слід перебувати в здоровому середовищі сім’ї. Але оскільки багато жінок в Європі сьогодні, потрапивши під феміністську пропаганду не мають дітей в погоні за кар’єрою, природній потяг до турботи стає політизованим і включається в політичні плани лівацьких сил.

Стосовно наслідків впливу фемінізму на чоловіків, я б додав нову хвилю фемінізму, де жінки в сексуальному плані покірні чоловікам – але лише якщо погляди жінки на все беруть гору в їхніх стосунках. Таким чином жінки перетворюють чоловіків на рабів надаючи чи відмовляючи у сексуальних втіхах, залежно від моральної лояльності чоловіка. Мужні, кремезні гравців в регбі можуть перетворитись на загнаних, боягузливих слабаків, отримавши догану від своїх подруг чи дружин, котрі підслухали сказаний ними не толерантний жарт. І це торкається не тільки статевих стосунків, чоловік може втратити своє робоче місце через ревних прихильників «різноманіття та рівності» жіночої статі.

Існує, щоправда, багато винятків. Атлетизм є дуже популярним рухом наразі у Вельсі, про який можна казати як ідеологічно безпечний для чоловіків щодо вираження прагнення до мужності та воїнського духу. Однак, розвиток особистої фізичної сили як такий не є частиною жодної бойової системи, і оскільки він виходить поза контекст ієрархічного традиційного суспільства, сама ця діяльність безтолкова і є простим гаянням часу. Відео ігри сповнені насильства також є клапаном безпеки, створеним ліберальним режимом для безпечного спуску пари чоловічих інстинктів. Ця кастрація західного чоловіка не лишається без критики, як реакція на цей процес серед американських нових правих виникла субкультура звана «палео-маскулінністю». Нажаль, цей рух не збалансований як і фемінізм який він намагається критикувати, оскільки йому властива вульгарне жіноненависництво. З цієї точки зору, пелео-маскуліницькі групи (учасники яких почасти є педерастами) підтверджують або ж втілюють світогляд феміністів.

6. Звідки походить ідеологія «сексуальної революції», що спричинилась до виникнення агресивного та анти-національного лібералізму на Заході?

Ця ідеологія створена капіталістичними лібералами які, як описує та доводить Керрі Болтон в своїй праці «Революція згори», заснували лівацький радикальний феміністичний рух з метою знищення традиційної сім’ї задля втягування жінок на робочі місця на повний робочий день, а відтак для збільшення кількості робочої сили та своїх прибутків. Феміністичні ліві є корисними ідіотами на службі в великих грошей та корпоративних потуг.

Вельс, Великобританія, Європа.

7. Яка нині політична ситуація у Вельсі? В якому стані перебувають валійські націоналістичні рухи?

В Уельсі ми маємо недорозвинений парламент з повноваженнями ухвалювати закони. За останніми опитуваннями, станом на лютий місяць, Фабіанська соціалістична лейбористська партія виграє більшість місць в наступному парламенті. Валійський націоналізм можна в загальному описати наліпкою, яку я бачив на ліхтарному стовпі в Кардифі зі словами "Люби кельтське – ненавидь расизм”. Термін "расизм” у нас це агітпропівський термін лівацьких рухів, метою якого є затаврування ототожнення певної країни з певним етносом. Націоналізм Плайд Кимру (Партія Вельсу) суто громадянський, для них має значення має лише те, чи підтримує хтось окрему валійську державу. Інші види валійського націоналізму реакційні і негативні, зациклені на лише на ненависті до англійців і захисті валійської мови. Жоден з них не заслуговує серйозної поваги з боку традиціоналістів.

8. Якої Ви думки про загальнобританські рухи на зразок Британської Національної Партії?

Державницький націоналізм змішує етнос з формою державного устрою. Термін "британець” здебільшого втратив значення в державі, де мешкає багато різних національностей з кардинально різним світоглядом. Мені до вподоби погляди Трой Саусгейта щодо націонал-анархізму, в яких я вбачаю єдиний спосіб зберегти традиційні етнічні культури від величезної репресивної і пропагандистської сили держави.

9. Нік Гріффін говорить про те що анти-ісламські групи, на зразок ЕДЛ (English defense league) часто підконтрольні режиму. Ваша думка з цього приводу?

Я намагаюсь уникати конспірології, яка часто ґрунтуються на хибній аргументації і припущеннях. Можу точно сказати, що ЕДЛ проти ісламу передовсім тому, що вбачає в ньому загрозу ліберальному суспільству, суспільству яке толерує всі види виродження і бруду. Якщо ці наповнені пивом футбольні хулігани побачили б тут християнський традиціоналізм, вони так само виступали б проти нього, як проти ісламу.

10. Дехто каже, що сучасна України являє собою більш «європейську» версію самої Європи, тобто тієї, що існувала до появи фемінізм, політкоректності, та тому подібних речі. Чи згодні ви з такою думкою?

Україна це унікальна «серединна цивілізація», що не є ані Сходом, ані Заходом. Ви лишились відносно не ушкодженими гуманізмом Ренесансу та пізнішим раціоналізмом Просвітництва, які створили сучасний світ задовго до того, що слід правильніше назвати пост-марксистською критичною теорією. Вживаючи термінологію постмодерну, радикальний індивідуум як суб’єкт історії ніколи не сформувався і українці все ще пов’язані з романтичними народними традиціями та підвладні релігійним авторитетам.

Навіть протягом радянської доби, культура лишалась навдивовижу консервативною, порівняно з Західною, що вже була повністю зіпсованим культурним простором, наповненим абстрактним, беззмістовним, сміттєподібним мистецтвом та знищенням сім’ї через пропаганду розпусти, педерастії та інших збочень.

Українцям слід шукати свою ідентичність у власній глибокій спадщині, а не деінде назовні.

11. Чи можете ви пояснити чим Європа відрізняється від ЄС?

Тільки грошовиті прошарки суспільства отримують справжні блага від ЄС, який є нічим іншим як меркантильною угодою штучних держав-націй. Вони пропагують європейську ідентичність у космополітичній формі, без прив’язки до жодного народу чи метафізичної традиції. Справжню Європу можна знайти тільки маленьких ексцентричних угрупованнях, які не мають нічого спільного з безрідними буржуазними владними структурами.

12. Чи існують якісь націоналісти у вашій країні, які підтримують ЄС в його сьогоднішньому вигляді?

Настільки божевільних не існує, навіть поміркована лібертаріанська Партія незалежності Об’єднаного королівства (United Kingdom Independence Party – UKIP) ставить вихід з ЄС головним пунктом своєї програми.

13. Існує звичка в деяких людей в Україні сліпо ідолізувати майже все, що походить із Заходу. Найдивніше те, що така тенденція існує нині через деяких націоналістів. Це досягло такого абсурдного рівня, що деякі українські націоналісти навіть мають симпатії до ЄС і НАТО. Як нам це виправити?

Мені спадає на думку, що таке непорозуміння спричинене злісною ненавистю до Росії. Щоб там не думали в Кремлі, я переконаний, що пересічний росіянин не має жодної ворожості до України чи бажання в силовий спосіб приєднати Україну до Євразійської імперії. ЄС з іншого боку неодмінно змусить Україну прийняти всю міфологію прав людини і більшість західного простолюду це підтримає. Наслідки ліберального гуманізму можна чітко побачити в Західних країнах, яким властиві закони щодо обмеження свободи висловлювань, особливий захист привілейованих етнічних груп чи статевих збоченців, а також святенницький гуманітаріанізм, який дає змогу мільйонам не-європеців отримати статус біженця. Невже українські патріоти хочуть всі ці жахіття?

Україна

14. Які міста та місцини в України вам сподобались протягом вашого попереднього візиту?

Київ єдине місто яке я поки що відвідав, тому можу розказати лише про нього. Мені особливо сподобався Музей народної архітектури в Пирогові, одразу за містом, де я маю змогу оглянути традиційні ремесла, які ще й досі живі і перебувають у вжитку в звичайному українському суспільстві.

15. Які головні відмінності існують між характерами українців і сучасних західних європейців?

На Заході існують два основні типи людей, етномазохістські ліберальні космополіти, які підтримують будь-яку антинаціональну деструктивну політику, тим часом виставляючи себе як просвічених і культурних, оскільки вони люблять скуштувати іноземної їжі і мають декілька однаково позбавлених всякого коріння друзів-неєвропейців. По друге, існують байдужі до всього маси без найменшої претензії та культурну свідомість; вони практично є тваринами, що живуть виключно для задоволення своїх основних бажань. Існує третя частина аутсайдерів на периферії суспільства, залучена в радикальну політику, чи то в анархізм, марксизм чи традиціоналізм. Деякі з цих типів можуть бути використані ліберальним істеблішментом, наприклад в якості вуличних головорізів щоб «давити фашистів» чи робити те ж саме в академічних та інтелектуальних колах. Такі люди як, чи нові праві зазнають принижень та висміювань.

Українці мають значно більшу частину активних, повних життя традиціоналістів, використовують вони таку назву для позначення себе чи ні. Традиціоналізм живий в Україні, це не маргінальна суб-культура «людей серед руїн».

16. Чи українські жінки відрізняються від жінок в Вельсі та Великобританії?

Британські жінки є віддзеркаленням суспільства, ззовні вони виглядають дуже привабливими та заможними, але в середині вони гнилі та позбавлені хороших якостей. Один польський студент в Кардифі був настільки розбещеними п’яними мордами, які він бачив щовихідних, що він вирішив зробити серію фотографій цієї вакханалії, яка відтак прославилась на весь світ. На цих знімках чітко рясніє, темний і потворний світ британської, так званої, сучасної культури. Там можна побачити неохайно вбраних жінок, що валяються в купах сміття, блюють на вулицях, та жадібно пожирають їдло з фаст-фуду. Протягом деяких масових святкувань в місті доводиться встановлювати польовий шпиталь, щоб давати раду з інцидентам, що трапляються на п’яну голову. Будь-яка така поведінка цілком приймається суспільством, нікого не затаврують за поведінку подібно до розбещеної проститутки. Ніхто також вже не реагує на подружні зради, що трапляються в наслідок п’яних витівок. Зрештою, кожна може купити наступного ранку пігулку чи скористатись «жіночим правом вибору» і зробити аборт.

Романтичному коханню немає місця серед британських дівчат-гульвіс, воно висміюється. Люди знають як злягатись як тварини, але мало-хто займається коханням.

Мій досвід спостереження, зустрічей та спілкування з українськими жінками свідчить, що їм властива чарівна жіночність, елегантність, люб’язність, витонченість та грація, так обожнювана чоловіками традиційних поглядів, і якої так бракує у Великобританії.

17. Що спільного ви помітили в народному духу українців та кельтських народів?

Як і українці, стародавні кельтські суспільства були землеробами, який була властива любов і повага до природного світу і тепла гостинність. Солярний символізм древніх часів, що вживається і досі є також надзвичайно подібним: я бачив символ званий тріскеліоном на українських писанках. Дедалі більше сучасних досліджень доводять, що від початкове Християнство на кельтських землях було Православним. Я маю кельтську кров за обома батьками, тому я можу сказати, що українська культура краще представляє мою архаїчну ідентичність, аніж банальна сучасна валійська культура, представлена бузом [валійська самогонка – прим.пер.] та регбі.

18. Які ще хороші риси України і українців ви можете відзначити?

Національна самосвідомість у вас не є чимось, що виникло під впливом, не є чимось нав’язаним чи штучним. Вона по особливому природна і суща нині частина українського життя.

Інтерв'ю взяв і переклав з англійської Олександр Бобко

Матеріал передруковано з сайту Zentropa.Net http://zentropa.net/intervyu/rozdumi-pravoslavnogo-kel-ta.html