На нашу думку, справжня реакція на занепад, обумовлений лібералізмом, можлива тільки на основі традиційних принципів ієрархії, аристократії та монархічної влади. Будь-яке інше рішення є компромісом, який відкладає проблему в сторону замість того, щоб її розв'язати. Сьогодні нам протистоїть новий, старанно розроблений політичний "ідеал", що характеризується наступними ознаками: він проголошує працю та економіку вищими цінностями, він знищує всі істинні розрізнення, зводячи їх до рівня грошей або технічної майстерності, розглядаючи індивіда лише як засіб виробництва й безлику частину раціоналізованого буття колективу, він не визнає ніякого надсоціального вищого рівня в якості смислу організації цілого та не терпить нічого подібного й встановлює в якості цілі культури матеріальне підкорення світу, яке було б доступне сприйняттю скотини, наділеної владою. Хто відкидає таке сучасне спотворення ідеї політичного, у того немає іншої альтернативи: тільки повернення до цінностей, які ми в високому смислі можемо назвати "традиційними", до аристократичного якісного сприйняття життя, людини і держави може розглядатися як захист. [...] Аристократизм тут взагалі варто розуміти не стільки в сенсі соціальної та політичної данності, скільки як духовне домагання: в гнилих та засихаючих гілках старих племен знову пробуджуються цінні приховані ознаки існування аристократії крові та духу, завдяки чому проявляється сам "тип", і аристократичний дух та аристократична каста стають одним цілим. Йдеться про створення істинної наддержави, в якій аристократія знову володітиме надполітичним і майже сакральним авторитетом та функціями. Її метою було би пронизати і всю соціальну ієрархію та систему виробничих сил принципом "більше-ніж-життя" і цим одухотворити її. Для цього напрямку фашизм є вартісним не як феномен сучасності, а тільки тією мірою, в якій він завдяки ідеї Риму наблизився до ідеалів сакрального аристократичного розуміння держави, властивого як римській античності, так і арійсько-римському середньовіччю.
Юліус Евола "Аристократична ідеологія в сучасній Італії"
На нашу думку, справжня реакція на занепад, обумовлений лібералізмом, можлива тільки на основі традиційних принципів ієрархії, аристократії та монархічної влади. Будь-яке інше рішення є компромісом, який відкладає проблему в сторону замість того, щоб її розв'язати. Сьогодні нам протистоїть новий, старанно розроблений політичний "ідеал", що характеризується наступними ознаками: він проголошує працю та економіку вищими цінностями, він знищує всі істинні розрізнення, зводячи їх до рівня грошей або технічної майстерності, розглядаючи індивіда лише як засіб виробництва й безлику частину раціоналізованого буття колективу, він не визнає ніякого надсоціального вищого рівня в якості смислу організації цілого та не терпить нічого подібного й встановлює в якості цілі культури матеріальне підкорення світу, яке було б доступне сприйняттю скотини, наділеної владою. Хто відкидає таке сучасне спотворення ідеї політичного, у того немає іншої альтернативи: тільки повернення до цінностей, які ми в високому смислі можемо назвати "традиційними", до аристократичного якісного сприйняття життя, людини і держави може розглядатися як захист. 
