Вибори 2004 року, Помаранчева революція, 5-ту річницю якої ми будемо відзначати найближчими днями, несла з собою низку сподівань, переживань, надію на краще, хоча б на невеликі зрушення в бік правди, добра, справедливості, гідного майбутнього, розчищала дорогу, хоча дуже довгу й важку до приходу до влади націоналістів. Проте, як ми переконалися, через слабкість нашого лідера, суттєвих змін не відбулось. Бандити не сіли у тюрми, корупції не було покладено край, Україна не стала сильною державою. Звичайно деякі позитивні зрушення ми помітили в національній політиці, але і вона не була доведена до здорового глузду.

Тепер, коли до виборів лишаються лічені дні, ми знову постаємо перед вибором кого обрати, знову задаємося питаннями: яким шляхом піти? Хто достойний вести нас? і т. д. Ще раз мушу повернути до вищесказаного: це вибори без вибору, це вибори за яких ми маємо обрати не кращого з кращих, а кращого з гірших. Вибори Президента 2010 року стануть жорстоким випробуванням для нашої держави і нації, а їх результати - важким і ганебним ярмом для України на подальші роки. Маю надію що ми витримаємо несправедливі випробування долі й вийдемо з них великою і сильною нацією.

Хай у товариства після читання вірша не складеться уява, що я агітую за якогось конкретного кандидата. Я вкотре повторюся - ми обираємо кращого з гірших. Хто він, хай кожен визначить для себе сам, я ж вже визначив.

Віктор Єнукович
21 листопада 2009 р.

Обираю я кращого з гірших

Обираю я кращого з гірших,
Обираю не лідера я,
Обираю тепер не із вищих,
Обираю тепер холуя.

Бо настав уже час обирати
І вже скоро той виборів день,
Та не сядуть бандити за ґрати,
Як божився нам Ющенко-пень.

Як божився і клявся нам Віктор,
Обіцяючи манну з небес;
Він не виконав ні макро, ні мікро,
Тільки лаяв й брехав наче пес.

Будував нам якусь демократію,
Обіцяючи кару для катів,
А натомість — кормив свою ратію -
Із бариг жидів-бюрократів.

Вів він нас як у рай до ЄС,
І розказував нам про Європу.
Проте зрадив він вкотре народ,
Не просунувшись далі від Чопу.

Ми за волю і правду стояли
На Майдані гукаючи «Так!»
І не думали ми, і не знали,
Що настане в державі бардак.

Та найбільша, найтяжча провина
Той союз з Тимошенко його.
Бо вона — то нечистая сила,
Зрадила і його самого.

Ця химера пролізла у владу,
Авантюрний, нахабний політик,
Стала вмить вона казнокрадом,
Хоч була на Майдані за бідних.

Хоч була на Майдані за правду,
Верещала про краще життя,
Та діставшись до крісла прем'єра
Вмить усе позабула вона.

Позабула вона обіцянки,
Позабула вона і про нас,
Дерибанила землю і банки
Та продовжила цупити газ.

Янукович у рифму не лізе,
Та про нього згадаємо ми,
Як з твоєї, Гаранте, подачі,
Протирав у кабміні штани.

Як здавав з потрохами Росії,
Як ганьбив перед світом нас зек,
Як розтоптував наші надії
З комуністами йдучи вперед.

Та пробачте, не вперед, а назад
Крокувала під зеком Вкраїна,
Підганяв Янукович під зад
Нас як бидло в твариняче стійло.

Чому Ющенко слабка людина?
Чом поводить себе як ганчірка?
Дозволяє щоб кожна скотина
Президента паплюжила гидко.

Що тобі, Президент, заважало
Будувати велику країну?
Повноважень тобі було мало?
Чи так швидко ти втратив надію?

Не підтримала б хіба тебе нація
Якби ти до неї звернувся,
Коли б була важка ситуація?
Чом же ти про неї забувся?

Тепер маємо те, що ми маємо:
Кризу, ціни, мізерні зарплати.
І кого обирати не знаємо,
Та й немає кого обирати.

Чи обрати тебе вже повторно?
Кандидата найкращого з гірших.
Оберу, бо не бачу нікого,
Хто б підходив на роль цю найбільше.

Обираю я кращого з гірших,
Обираю не лідера я,
Обираю тепер не із вищих,
Обираю тепер холуя.