В останні роки, в історичній літературі, під тиском сучасних геополітичних реалій виводиться думка, яка будучи швидко поширена ЗМІ, вводить в оману людей, які є далекими від історичної науки, простіше кажучи – звичайних обивателів. Ця думка, ця нова ідея, поширена «офіційною» історичною наукою в Україні, стверджує, що під час Другої Світової війни, Сполучені Штати Америки та їх союзники в обличчі Великої Британії, зробили величезну, буквально неоціненну послугу Радянському Союзу, в вигляді поставок товарів та озброєння по програмі «ленд-ліз».

Пороте, при елементарному аналізі фактів про поставки Союзників в СРСР, відкривається зовсім інша картина, ніж її нам змальовують деякі офіційні джерела. Приводити конкретні данні по поставкам тих чи інших матеріалів або видів озброєння немає сенсу, так як в них є великі розходження і зайняти одну з позицій було б не об’єктивно. Займемося звичайною аналітикою.

Для початку, потрібно розібратися в понятті «ленд-ліз». «Ленд-ліз» - поставка озброєння і стратегічних матеріалів в борг, з розрахунком після війни. Відоме тлумачення цього словосполучення, і воно фактично відображає суть цього процесу. Програма «ленд-лізу» розпочалася 11 березня 1941 року, для Британії, в якої на той момент фактично закінчилася гроші, якими б вона могла розплатитися за поставки з США, які Британія отримувала з 1939 року, за готівку. Коли готівка закінчилася, Британія погодилася на обмін військово-морських баз в різних кутках світу, на 50 ескадрених міноносців, які були побудовані ще під час Першої світової війни. Хоча Британію можна зрозуміти, знаходячись в морській блокаді 50 навіть застарілих есмінців були не абиякою допомогою. Цей обмін був останнім перед запровадженням програми «ленд-ліз», за якою Британія отримала товарів та озброєння на 31,3 млрд. доларів. До того ж значна частина була не продана а саме передана Британії, безкоштовно, це було теж передбачене програмою. Для порівняння СРСР отримав допомоги на 8 млрд. доларів. Фактично, «ленд-ліз» призначався і створювався для Великої Британії, яка не могла розрахуватися за товари. Але й допустити того, що б Британія заключила мир з Німеччиною США не могли. До слова, в 1941 році все до цього йшло, так як фактично їм би просто не було чим воювати. Таку ж допомогу отримували інші союзники США: Франція, Канада, Австралія та ін.

Отже, розібравшись в понятті і суті програми «ленд-ліз», розглянемо як все відбувалося у випадку з СРСР. Випускаючи те, що зараз побутує міф, що ніби це була ледь не безкоштовна допомога Червоній Армії від добрих Союзників, які поставляли техніку і озброєння яке відповідало останньому слову тогочасної науки, і яке тільки снилося радянським генералам, зазначимо собі, що СРСР не отримало від Союзників жодного стратегічного бомбардувальника Б-17 чи винищувача «Мустанг», чи якихось інших «супер»- розробок військово-промислового комплексу США. А якщо заглибимося в суть проблеми, то побачимо, що на відміну від Великої Британії, яка значну частину допомоги отримала безкоштовно, СРСР за усі товари і озброєння розраховувалася при отриманні, що фактично є торгівлею в чистому вигляді, а не якою не допомогою, як це було в випадку з Британією. З 11.06.1942 року, СРСР отримав «допомоги» на 8 млрд. долів, за більшу частину якої одразу розрахувався. До слова, залишок який залишився на кінець Другої Світової війни, 700млн. долів ( 1/8 частина) досі входять в зовнішній борг Російської Федерації, і списувати їх ніхто не збирається. Отака «допомога», але це тільки з економічної точки зору. Переходячи до дослідження технічного стану озброєння, яке доставляли в СРСР, можна помітити, що деякі з видів озброєння, а саме винищувачі «аерокобра», наприклад, були відправлені в СРСР після того, як британці отримавши їх, деякий час використовували, це ж стосується танків «Шерман», які за словами деяких істориків буквально врятували радянську армію в 1942 році. І це були непоодинокі випадки. Загалом можна відзначити низький технічний рівень технічним засобів і озброєння як поставлялося в СРСР.

Згадати слід і випадок з переданням ВМФ СРСР кораблів. Британського ВМФ: лінкора «Роял Соверен», та 4 підводних човнів (один з яких по дорозі пропав), і американських: крейсера «Мілуокі» і 9 есмінців. Зрозуміло, що це не був акт щедрості з сторони Союзників. Все було набагато простіше. Після капітуляції Італії 1943 року, СРСР як країна переможниця, фактично мала право на частину італійського флоту, але Союзники явно не збиралися передавати новітні італійські лінкори до СРСР, і запропонували в оренду свої кораблі. В 1949 році їх повернули власникам, а в замін отримали старий італійський лінкор «Юлій Цезар», крейсер, і декілька менших одиниць. Проаналізувавши цей випадок, в голову не приходять асоціації з дружньою допомогою, або що.

Загалом, при аналізі програми «ленд-ліз» для СРСР постає питання про правомірність застосування цього слова до банальної торгівлі, яка фактично велася з середини 1942 року. Допомога за готівку, і поставка б/у товарів, застарілої техніки, видається сучасними істориками за грандіозну операцію Союзників, які безкоштовно, задарма, рятували СРСР від поразки. Варто зазначити, що нажаль саме ця думка зараз побутує в «офіційній» історичній науці України.