Під час другої світової війни в Парижі діє інтернаціональна терористична банда, що вбиває німців та лояльних французів. У фільмі особливо ставиться акцент на тому що дуже багато членів цієї банди – жиди, при чому це самі жорстокі вбивці. (Наприклад один з них зробив вибух в книгарні підкинувши туди «Капітал» Карла Маркса всередині якого була вибухівка). Фільм досить затягнутий (2 години і 18 хвилин), але вже з самого початку глядач починає ненавидіти цих «героїв», жидів та комуністів, дегенератів і ватажка цієї банди – армяна, який спочатку косить під дисидента та жаліється на турецький геноцид в Арменії, розповідає про свої цінності які заперечують вбивства, а потім сам стає лютим терористом. І лиш під кінець фільму можна всміхнутися коли для покидьків приходить розплата. Звісно автори фільму перекривили історичні події, бо як напри... Читати далі »
Там, де Монархія поставлена на коліна підступами черні, "євреїв" і
торговців, там, де вона знаходиться в руках, які більше не можуть тримати скіпетр, державу і меч, там вона повинна бути відновлена заново. Там, де вона
продовжує існувати лише в силу інерції, її необхідно оновити, зміцнити і зробити динамічною, як органічну, центральну, абсолютну функцію, що втілює в собі одночасно могутність сили і світло Духа. І разом з цим вона повинна стати реальним діянням цілого роду і точкою, що підноситься над усім, що обумовлено землею і кров'ю. Тільки тоді можна з повним правом
говорити про Імперію. ... Читати далі »
Андрій, 31 рік, м. Київ, працює "коментатором" в інтернеті. Він пише
позитивні коментарі, якщо виходять негативні статті або відгуки на
форумах про відомого політика з Партії регіонів. Своє прізвище та ім'я
політика попросив не називати.
Як ви працюєте і для чого?
— Створюємо ілюзію підтримки користувачів інтернету. Кожен політик,
який хоче впливати на суспільну думку, має великий штат коментаторів. Ми
створюємо "образ" чи ілюзії реального відношення користувачів інтернету
до політика.
Як вас завербували?
— Можна сказати, що це закритий клуб, туди можна потрапити тільки за
протекцією члена клубу. Знайомий, з яким колись працював, запропонував
попрацювати на політика. В двох словах пояснив, що є секретний
підрозділ, який працює на ім'я цього політика. Треба робити позитивний
імідж. Сказав, що самі вже не можуть справлятись з обсягами роботи.
За... Читати далі »
З давніх давен багато мислителів намагалися відповісти на питання - що таке монархія? Краще вона або гірша за республіку? Від Бога вона або від людей? За цими глобальними питаннями залишилося в тіні просте питання - монархіст, який він? Хотів би підкреслити - не монарх, а саме монархіст!
Мислення більшості людей стереотипне: тобто вони не виробляють свої погляди на основі якихось даних і своїх міркувань(три способи отримання істини: емпірика, логіка, Божественне Одкровення), а приймають їх на основі того образу, з яким їх мислення асоціює це поняття.
Для того, щоб трохи пояснити, наведу приклад. Вовк, який він? Більшість, напевно, представили худого сірого вовка із спогадів, сформованих баченими в дитинстві мультиками. Причому, швидше за все, вовка представили в лісовій гущавині. Такий сте... Читати далі »
Монархія, (як кайзерство), яка у своїй вищій владі над окремими державами являє собою образ того, чим могла б бути інтегральна, наднаціональна, європейська функція, є самою здоровою основною для тривалої підтримки традиції і для заснування гранично персоналізованої, мужньої ієрархії; такої ієрархії, яка покоїться на арійсько-феодальній основі служби і вірності, а не на якому-небудь "законі" або "соціальній істині", що характеризують узурпацію влади класом торгівців і, в кінцевому рахунку, рабів.
Юліус Евола "Язичницький Імперіалізм", 1928 ... Читати далі »
Якщо розглянути всі республіканські держави, ще номінально монархічні держави, і держави, керовані диктаторами (які, з традиціоналістської точки зору є не більше ніж народними трибунами), - то у всьому, що стосується реальної Монархії, вся Європа являє собою зараз майже порожнє місце. Там, де ще збереглася Монархія, вона стала простим пережитком, онімілим символом, функцією, що втратила свій справжній сенс і реальність.
Звичайно, це краще, ніж нічого - але тим, хто не тільки по імені, а й по духу належить до королівської крові, слід побажати мужності, щоб покінчити з сумнівними компромісами і угодовством. Їм слід побажати або відмовитися від королівських титулів, які нічому або майже нічому ... Читати далі »
Перша половина ХХ століття для України позначена не лише трагічними історичними випробуваннями, але й творчістю цілої плеяди політичних мислителів європейського рівня. Саме зусиллями «революційного» покоління науковців українська політологія, на думку одного з її дослідників Володимира Потульницького, у міжвоєнну добу в теоретичному і концептуальному відношенні наближалася до рівня найбільш розвинених на той час німецької та італійської шкіл. Причина «випереджаючого» розвитку двох останніх лежить на поверхні: тривала (до 1860-х років) відсутність єдиної держави у цих країнах – при тому, що для більшості народів Європи державна єдність була доконаним і самозрозумілим фактом упродовж кількох століть перед тим. Тож дві наймолодші з великих націй континенту... Читати далі »
З давніх давен багато мислителів намагалися відповісти на питання - що таке монархія? Краще вона або гірша за республіку? Від Бога вона або від людей? За цими глобальними питаннями залишилося в тіні просте питання - монархіст, який він? Хотів би підкреслити - не монарх, а саме монархіст!
Якщо розглянути всі республіканські держави, ще номінально монархічні держави, і держави, керовані диктаторами (які, з традиціоналістської точки зору є не більше ніж народними трибунами), - то у всьому, що стосується реальної Монархії, вся Європа являє собою зараз майже порожнє місце. Там, де ще збереглася Монархія, вона стала простим пережитком, онімілим символом, функцією, що втратила свій справжній сенс і реальність.
Петро ВОЗНЮК
